Про Бібрку з любов'ю

Герб
Моя Бібрка
Iсторiя
Храми та каплиці
Видатні люди
Уляна Кравченко
Бібрка у світлинах
Нариси
Спорт
Книги для гостей
Комфорт оселі

Бібрський пост МНС

Перша добровільна пожежна дружина була утворена в Бібрці в 1902 році. Нею керував Йосип Миколайович Коцюмбас. Особовий склад налічував 12 чоловік. Пожежники мали спецодяг, який тримали окремо й надягали лише до гасіння вогню. Мали «на озброєнні» бочку з водою й ручною помпою, встановлену на возі. Черговий пожежник дивився з високої вежі, чи не видно де диму, і коли дим помічав, сурмив у ріжок. На сигнал прибігали всі пожежники, які були поблизу. Своїх коней у них не було, і дружина мала право брати їх у навколишніх господарів. У разі, якби вони коней загнали, держава відшкодовувала власнику збитки. Так було у 1927 році, коли в Бібрці горіло одночасно 7 будівель. Тоді пожежна дружина розміщувалася в будинку, де тепер знаходиться Бібрський відділ міліції.

В 1918 році при частині було створено духовий оркестр. На початку було в ньому 9 чоловік. Керував ним священник Антін Денський. Цей оркестр брав участь у всіх святкових заходах в місті, а також у музичних вечорах.

З 1939 року пожежна дружина стала професійною. Тут працювали 32 пожежники, які формували 4 караули. Частина отримала власну пару коней. Ручну помпу замінили мотопомпою, пост на вежі - телефоном, а сигнальний ріжок – ручною сиреною на горищі. Під час війни пожежна частина продовжувала свою діяльність у складі 24 осіб. Керував нею увесь цей час Володимир Йосипович Зубик.

В 1946 році в пожежній частині з’явився перший автомобіль – «Ренольд», із мотопомпою, встановленою на кузові. А в 1948 році матеріально-технічна база налічувала вже дві пари коней і вантажівку «Форд-8», на яку було встановлено 800-літровий водяний бак. Конюшні збудували там, де тепер знаходиться Бібрська музична школа.

З 1947 по 1978 рік пожежною частиною у Бібрці керували: пп Комар І.І., Закальський Є.А., Смерека М.І., Вус М.Г.

Бібрська пожежна частина не раз здобувала призові місця на обласних змаганнях із пожежно-прикладного спорту. Вісім грамот різних років зберігається в її архіві. Крім того, бібрських пожежників відзначали державними нагородами. Ось іще один яскравий витяг з архівних записів:

«В ніч на 10 липня 1985 року на 3-му поверсі п’ятиповерхового будинку, що знаходився по вул.Ліщинського, 17, виникла пожежа. Черговий караул під керівництвом Є.М.Чабана за кілька хвилин після сигналу прибув на місце події. Разом з розгорнутою розвідкою поверхів була подана драбина до вікна 3-го поверху. Розпочалася евакуація жителів 4-го і 5-го поверхів. При великій концентрації диму і високій температурі без захисних апаратів органів дихання Є.Чабан та його помічник І.Олег піднялись на 5-й поверх, де знайшли непритомну жінку. Евакуювали її в надійне місце. Здавалося, з евакуацією людей закінчено. Та сусіди, що встигли спуститися вниз до навального розповсюдження вогню, сказали, що в квартирі В.М.Ковтуна знаходяться діти. Батьки їх на весіллі. Чабан та Олег вдруге піднімаються на 5-й поверх. Після довгих пошуків дітей не знайшли (вони, як виявилося, були з батьками). Спустившись вниз, вони допомагають евакуюватися з 4-го поверху жителям Д.І.Березі з малою дитиною та М.І.Гавришкевичу. Є.М.Чабан, незважаючи на втому, надає першу допомогу громадянці В.Миськів, в якої не було ознак пульсу. Використовуючи прямий масаж та інші прийоми стимуляції серця, через короткий час вивів громадянку з тяжкого стану. За мужність і відвагу, виявлені при гасінні пожежі, врятуванні людей та соціалістичної власності від вогню, нагородити від імені Президії Верховної Ради УРСР медаллю «За відвагу на пожежі» Чабана Є.М.»

Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС

***

Коли вогняна стихія загрожує забрати майно, домівку, а то й життя, люди в містечку кличуть на допомогу: телефонують за номером 101. Їм відповідає Бібрський окремий пост Перемишлянського районного відділу МНС на вул.Т.Шевченка.

Надзвичайні ситуації бувають різні, всі їх зараз не перелічити. Спільне в них одне: треба рятувати людей та майно. У разі стихійного лиха, наприклад, повені – допомагати людям залишити небезпечну зону й ліквідувати наслідки біди. Якщо ураганним вітром пошкоджено електромережі, попередити небезпеку ураження струмом. Якщо це ДТП – кваліфіковано дістати постраждалих з розбитого авто. Звичайно, разом з іншими спеціалізованими службами: міліцією, Перемишлянським РЕМ, КП «Бібрка-сервіс».

У Перемишлянському районі в 2008 році працівниками районної служби МНС врятовано від вогню 7 осіб, в тому числі троє дітей, а також матеріальних цінностей на суму 400 тис.грн.

Бувають, правда, і «мирні» виїзди, не пов’язані з людською бідою. Так, в 1994 році бібрський пост МНС брав участь… у зйомках фільму. Режисерові, що працював в околицях Бібрки, знадобився сніг посеред літа. Біла піна для гасіння вогню чудово його замінила.

Коли ж викликів немає, пост провадить звичні буденні заходи. Це тільки приказка, що, мовляв, пожежники сплять 25 годин на добу. Насправді робоча зміна заповнена різними справами. Поряд із теоретичними заняттями є багато практики, тренувань. Щоп’ятниці проводиться так званий «День рятівника» - в основному тренування швидкісного підйому по драбинах на висоту другого-третього поверху. У цього виду тренувань є спеціальна назва – «пожежно-прикладний спорт». Є й графік нічних пожежно-технічних занять. І заліки хлопці складають регулярно: керівництво на рівні району постійно перевіряє готовність особового складу до оперативного реагування.

Також, за попереднім узгодженням робляться тренувальні виїзди на об’єкти. Для цього обираються «складні» з точки зору пожежної безпеки підприємства: АЗС, деревообробний завод у Великих Глібовичах, бібрське ЛВ УМГ. З якою метою? Під час тренувального гасіння відпрацьовуються найбільш ефективні дії саме для цього об’єкту. Вивчається його внутрішнє облаштування. Щоб у разі реальної небезпеки дії були вже відпрацьовані аж до автоматизму.

Друга важлива складова буденного життя підрозділу – постійний догляд за технікою та інвентарем, перевірки їх справності. Зрозуміло, що у гострий момент вони не можуть не спрацювати. Тож хлопці доглядають-перебирають обладнання до дрібних деталей. Дві машини завжди заправлені: мають достатню кількість бензину і по вінця води для гасіння. У разі виклику на збори залишаються хвилини: машини завжди напоготові, як і люди. А коли машини повертаються, їх не ставлять у бокси, поки не помиють і не повитирають насухо.

Людей працює 12. На зміні одночасно перебуває троє. Якщо вони виїжджають на виклик – на чергування заступає інша зміна. Тобто, пост ніколи не залишається безлюдним.

У працівників добрі умови праці. Та й хлопці самі мають за обов’язок постійно облаштовувати пост. Власними силами зробили ремонт приміщення. Мають тут кухню з газовою плитою, роздягальні, душову, кімнати відпочинку, зали для навчання.

Звичайно, хотілося б іще покращити роботу: приміром, не завадив би диспетчер, та й непогано було б мати більше людей на зміні.

***

Велика Червона Книга Бібрського посту МНС

Велика Червона Книга являє собою грубий манускрипт в плюшевій палітурці. Там із пошаною описані певні етапи життя бібрських пожежників, ілюстровані старими фото. Її сторінки дещо постраждали від рук численних читачів, але дбайливо реставруються. Велика Червона Книга лежить у шафі в кабінеті нинішнього начальника посту. Дякуючи йому вдалося в цю книгу зазирнути. Нижче приведені її найцікавіші сторінки.

Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС
Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС
Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС
Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС
Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС
Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС Бібрка, пост МНС

© 2006-2016 ● Розробка сайтів у Бібрці ● maksymenkot@gmail.com ● +380972611402