Про Бібрку з любов'ю

Герб
Моя Бібрка
Iсторiя
Храми та каплиці
Видатні люди
Уляна Кравченко
Бібрка у світлинах
Нариси
Спорт
Книги для гостей
Комфорт оселі

Адміністрація

Виконавчий комітет
Бібрської міської ради народних депутатів
м.Бібрка, вул. Генерала Тарнавського, 22

  • Нинішнього міського голову звати Роман Ярославович Гринус.

Текстова копія офіційного сайту м.Бібрка, який зараз не доступний

Вітаємо Вас на офіційному сайті міста Бібрка!

Бібрка - затишне містечко з багатою історією, яке є невеликою галицькою перлинкою у квітучому вінку українських міст і сіл і нашою великою гордістю. Бібрка зачаровує красою навколишніх краєвидів, неповторним галицьким колоритом, своєю простотою і, водночас, вишуканістю.

Працелюбний і кмітливий бобер, від якого пішла назва нашого містечка Бібрка та мальовничої річки Боберки, з давніх часів став символом нашого міста і окрасою нашого міського герба.

Практично усі жителі Бібрки знають один одного, і це створює відчуття того, що ми живемо у своєму світі, який не схожий на будь-який інший. Ми, бібрчани, радіємо життю, насолоджуємось своїм перебуванням у цьому затишному куточку Галичини і здатні відстоювати свою землю та майбутнє наших дітей.

Цей 2011 рік є для нас усіх ювілейним, оскільки виповнюється 800 років з часу першої згадки про наше місто Бібрка.

Городяни раді вітати кожного гостя Бібрки і кожного відвідувача нашого сайту!

Ласкаво просимо у наш маленький світ!

Бібрська міська рада

© Copyright 2011

Бібрський міський голова
ЧАБАН ТАРАС ЄВГЕНОВИЧ

Шановні гості міста та дорогі земляки!

Від себе особисто та від імені бібрської громади маю честь вітати Вас на сторінках офіційного сайту міста Бібрка. Радий скористатися можливістю і за допомогою всесвітньої мережі Інтернет познайомити усіх охочих з нашим містом.

Бібрка належить до найдавніших та є одним із найменших населених пунктів України. Багата славними подіями історія нашого міста, яке за радянських часів було районним центром. Бібрчани гордяться своїм містом, люблять його, шанують традиції, примножують успіхи та прагнуть бачити Бібрку екологічно чистим, гарним, квітучим, європейським містом.

Влада міста працює над реалізацією багатьох проектів, які дадуть можливість громаді впевнено дивитись вперед та відчувати покращення життя. Вже сьогодні ми налагоджуємо співпрацю з іноземними партнерами та намагаємось перейняти у них корисний досвід роботи у сфері місцевого самоврядування.

Я сподіваюсь, що розміщена на цьому сайті інформація допоможе краще пізнати наш чудовий край, а діловим колам чітко визначитися у можливих напрямках співпраці. Буду щиро вдячний кожному мешканцю територіальної громади та гостям міста за вказані нові напрямки роботи, а також за сучасні ділові пропозиції, що зможуть стимулювати розвиток економіки на території Бібрської міської ради та покращити стан міста і добробут його мешканців.

Список підприємств, установ та організацій, які знаходяться на території Бібрської міської ради станом на 2010 рік

Бібрське ЛВУМГ
Саловський Богдан Йосипович
4-13-62, 4-35-46 вул. Глібовицька, 9

ДП „Бібрське ліс.господарство”
Філіп Іван Степанович
4-31-87, 4-32-25 вул. В.Стуса, 44

ПП „Укртехпостач” (цегельний завод)
Волошин Мирослав Миронович
4-31-67 вул. Шевченка, 88

ДП „Перемишлянирайавтодор”
Падучак Володимир Несторович
4-33-86, 4-32-76 вул. Галицька, 160

ЦТЕ № 5
Сколоздра Михайло Мирославович
4-31-27, 4-33-00 вул. Грушевського, 16

ТзОВ Кооператив № 36
Красівська Ірина Миколаївна
4-17-59 вул. Глібовицька, 6

ТзОВ „Фельц”
Добош Володимир Іванович
4-30-60 вул. Птахівнича, 6

КП „Ольвія”
Краєвська Ольга Степанівна
4-32-65 вул. Грушевського, 5

АЗС-3 ТзОВ Львівпаливо
Гнатків Андрій Романович
4-32-85 вул. Львівська, 28

Украерорух
Павлів Андрій Володимирович
4-33-30 вул. Шевченка, 82

ПАТ „Концерн – Нафтогаз”
Опанович Ігор Андрійович
4-19-78 вул. Галицька, 115„а”

КЦ Бізнес-Фінанс
Стефанів Ігор Ігорович
4-19-96 вул. Галицька, 119

„ЕНТОН”
Лісіцина Людмила Василівна
4-12-37 вул. Грушевського, 37

ССТ
Мох Олександр Якович
4-33-85 вул. Львівська, 11

Пункт Охорони громадського порядку

м.Бібрка, вул..Г.Тарнавського, 3, 81220
телефон 4-33-25
кількість працівників 1
Старший дільничний інспектор міліції майор Поручинський Юрій Богданович
Дні та години прийому: Вівторок – 9:00 – 11:00
Четвер – 18:00 – 21:00
Субота – 10:00 – 13:00

Швидка медична допомога бібрської райлікарні

м.Бібрка, вул..Галицька, 144, 81220
телефон 103
кількість змін 4
кількість машин 3
Старший фельдшер Боднар Мирон Теодорович

Символіка Бібрки

Кожне місто в державі має свої геральдичні знаки. Це віхи його життя, перші атрибути з історії та побуту. Головні з них обов'язково стають важливими елементами герба міста, а інколи прикрашають і його прапор.

Герб Бібрки 1469 року

Герб Бібрки належить до найдавніших українських міських знаків. Можна припустити, що з отриманням Бібкою 1469 року привілею на самоврядування за магдебурзьким правом вже мала би існувати й міська печатка з гербом, яку використовували для завірення листів, різних виписів і актів. За тогочасною практикою, питання про символ міста звично вирішувалося на місці, іноді формально перезатверджуючись королівськими наданнями. Оскільки Бібрка часто зазнавала спустошливих руйнувань від татарських набігів, то привілеї міста неодноразово поновлювалися, однак у них жодного герба не зафіксовано, що тільки підтверджує місцеве походження цього знаку.

У фондах Головного архіву давніх актів у Варшаві вдалося виявити печатку Бібрки на листі міщан від 18 грудня 1600 року. Ця печатка має круглу форму діаметром 28 мм. У центральній частині в щиті зображений бобер. Коловий напис зберігся погано, хоча за відчитаними літерами можна припустити латино мовну легенду «Печатка міста Бібрки». Проведення детальніших досліджень пізніших матеріалів підтвердило використання містом аналогічного герба й на документах ХVІІІ – початку ХХ ст. Щоправда, з кінця ХІХ ст. бобер зображався сидячи на купині і тримаючи у зубах галузку. Характерно, що ця тварина фігурувала не тільки на міській печатці, але у дещо видозміненому вигляді й на печатці борецької домінії (панського маєтку).

Герб Бібрки 1930 року

Складнішою виглядає справа встановлення кольорів герба. У нотатках краєзнавця Антона Шнайдера (друга половина ХІХ ст.) поле щита вказане як біле (тобто, геральдичне срібне), хоча схоже на те, що це є версією самого Шнайдера. Інший опис кольорів подає архівіст Франц Ковалишин – у синьому полі золотий бобер (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Однак найвагомішою видається інформація, подана у листі Борецької міської управи до Львівського воєводського управління від 6 жовтня 1928 року, в якому також зафіксовано синє поле герба.

Від 1990 року Українським геральдичним товариством ведеться планомірна робота по відновленню традицій української міської геральдики і прапорництва. На підставі історичного матеріалу однозначно видається доцільним відновити давній герб Бібрки у такому вигляді: у синьому полі золотий бобер.

Щит, як вже прийнято для сучасної міської геральдики в Україні, можна вписувати у декоративний картуш, увінчаний срібною міською короною, що вказує на статус поселення.

(Газета «Галицький шлях», м.Перемишляни, 27 серпня 1996 року №68)

Є трохи інша історія про бібрську геральдику, яка здавен побутує у місті. У ній говориться про те, що перша згадка про герб міста Бібрки відноситься до далеких часів козаччини. Було це тоді, коли покалічений у тяжких боях козацький старшина Данило Кочубей поселився на околиці Бібрки, зараз це район вулиці Козацької, що веде на Піддовге. Було це біля головного тракту на Галич. Він звів собі тут добротний, з оборонними вежами будинок, на якому встановив геральдичний знак Бібрки: бобра на купині із зеленою віткою в лапах. Взяв він цей основний елемент із міської печатки, який, у свою чергу, запровадив на печатку колишній бібрський священик отець Гринь.

Отець Гринь, як каже легенда, в 1474 році перед нападом ординців вивів дітей з міста в необжиту лісову дебру, де зараз Піддовге. Саме тут протікала притока боберки, на якій жили бобри. І коли дикі бузувіри наблизились до дебри, шукаючи за людьми, отець Гринь закликав дітей зайти у річку і заховатися під купинами бобрів. Він і сам так зробив. Таким чином були врятовані всі бібрські діти.І у пам'ять про це отець Гринь пішов до міського воєводи та попросив, що надалі на міському штандарті була нарисована купина з бобром, як символ Божого спасіння бібрських дітей від татарської неволі.

Згодом із міського штандарта – стяга бобер на купині став головним елементом на печатці міста та на його гербі. Отже, перший пам'ятний герб Бібрки виглядав дуже просто: овальне золоте вінєточне обрамлення із потрійною короною наверху, а на основному, голубому полі герба, на зелено-чорній купині сидить бобер в коричневих тонах і поїдає свіжу зелено-золотисту вітку верби.

Використовуючи старі геральдичні знаки, пов'язані з привілеєм Бібрки на самоврядування за магдебурзьким правом, бібрчани у час національного відродження та незалежності України виготовили проект нового герба та прапора міста. Ці роботи художньо оформив виходець із Бібрки, львівський графік Зеновій Царик.

24 вересня 1996 року на засіданні виконкому міської ради народних депутатів художні проекти були затверджені. Вони передані у відділ геральдики Львівського інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України для подальшого обліку і зберігання.

Що ж являють собою головні геральдичні знаки Бібрки? Якими вони є?

Сучасний Герб Бібрки

Його основу складає старий захисний щит, обрамлений по краях золотою лінією. По всій висоті щита та повністю по всій ширині в нижній його частині у бронзово-білому кольорах змальована оборонна вежа. Це пам'ять про перші споруди у місті, що були зведені на головному торговому гостинці із Львова до Галича. Три вежі оборонної споруди обвиті синім полем неба. Над куполом центральної, найвищої вежі майорить біла стрічка з чорним написом «Бібрка – 1211».

У нижній частині головної, передньої вежі нанесене синє, пірамідальне море у формі купини. У її центрі на задніх лапках сидить бобер. Він розташований у позі зліва направо. У передніх лапках тримає гілочку з листям. Ці елементи змальовані в золотих фарбах. Бобер на гербі міста є головним елементом. Це найдавніша геральдична відзнака Бібрки.

Сучасний Прапор Бібрки

На золотистому, завершеному декоративним шпилем древку майорить прапор Бібрки. Його розмір – 75х150 см. Виготовлений він із тканини п'яти кольорів: малинового, синього, жовтого, зеленого та білого. Малиновий колір заповнює верхню частину прапора шириною 12 см. Це символ давньої, історичної боротьби за незалежність галицького краю. Нижче розміщені дві смуги – синя і жовта, по 3 см кожна, що символізують кольори нації. Далі – зелений колір шириною 20 см. Під ним йде біла хвиляста лінія шириною 2 см. Це символ річки Боберки, над якою жили бобри. Завершує прапор нижня, синя частина шириною 30 см.

У центральній частині прапора нашито головний геральдичний елемент з герба міста – щит із бобром. Висота його 60 см, ширина – 50 см. Щит синього поля обрамлений золотою лінією по обводу. Бобер сидить на задніх лапах, а в передніх тримає гілку з листочками. Він повернутий до древка. Бобер і вітка змальовані в жовто-золотистих кольорах. Нашивка щита з бобром зроблена на двох сторонах прапора.

Історико-культурна спадщина міста

Місто Бібрка належить до найдавніших населених пунктів України, перша згадка про яке сягає часів середньовіччя. Власне поселення людей на території нинішньої Бібрки появилось задовго до першої відомої письмової згадки про неї і, мабуть, це було поселення мисливців, особливо на бобрів (орної землі, виходячи із природного розташування Бібрки, було обмаль і землеробство не могло бути основним заняттям поселенців). З часом, в період формування Галицької держави, бібрська громада потрапляє в залежність від бояр, які на протилежному березі річки Боберки (назва від бобрів) закладають укріплене городище (нині -територія костелу), яке стає оборонною твердинею, що контролює важливі шляхи краю: на Галич (далі Волощину) та Східну Волинь, та осідком бояр-власників. Власне тому і у часи тривалої боротьби за Галицький престол (після загибелі у 1205 році Галицько-Волинського об'єднувача - Романа Мстиславовича) тут, в одному з кривавих боїв, зійшлися сили, що підтримували синів Романа - Данила і Василька та їх противників - об'єднане військо - боярина Владислава Кормильчича (існує думка, що останній і був власником бібрських добр), який претендував (як самозванець) на галицьку корону. Зустріч завершилась "січчю великою" (за Галицько-Волинським літописом) і відбулась вона у 1211 році на річці Боберці. Ця згадка і є першим письмовим свідченням про існування м. Бібрки.

Після занепаду Галицько-Волинської держави Романовичів, Бібрка на короткий час (версія) стає власністю литовських князів, зокрема, Коріата - Михайла Гедеміновича . Тут, у Бібрці, і народився відомий архітектор перемоги над ордами Мамая на Куликовському полі у вересні 1380 році, Дмитро Михайлович, син Михайла-Коріата (Михайло-Коріат був сином литовського князя Гедеміна (1275-1341 рр.)). Власне від родового гнізда Дмитро Михайлович і взяв прізвище - Боброк (його мати була русинкою).

Подальша доля Бібрки пов'язана із Річчу Посполитою, у складі якої вона була до 1772 року (першого поділу Польщі).

В часи перебування у складі польської держави Бібрка пережила часи розвитку і занепаду відповідно до тих подій, які потрясали тогочасну Східну Європу - війни, набіги татарів, пошесті, стихійні лиха, тощо.

Важливою віхою в історії міста було надання йому у 1469 році королем Казимиром IV Ягайловичем (1427-1497 рр.) магдебурського права, яке пізніше підтверджували і інші польські королі. Страшним лихом для Бібрки, так як зрештою і для усіх галицьких сіл і містечок, були татарські набіги, які нищили все до тла, а людей забирали у ясир. Перший набіг татар на Бібрку і місцевість відноситься до 1489 року. Про набіги татар існують місцеві легенди.

Етнічна палітра міста впродовж віків мінялася, бо поряд із автохтонами русинами-українцями, відповідно до історичних колізій, тут селилися євреї, поляки, німці. Всі вони спільно творили історію міста, відображаючи її навіть в архітектурних пам'ятках (церква, костел, синагога, кирха). У середині 17 ст. в місті було до 150 житлових будинків і проживало біля однієї тисячі осіб (нараховувалось 13 ремісничих професій), у 1785 році у Бібрці було вже 428 дворів, в яких проживало 2194 особи.

У 1772 році Галичина відійшла до складу Австрійської (з 1867 року Австро-Угорської імперії) держави. Бібрка, як і вся Галичина, потрапляє у більш сприятливі умови економічного та соціально-культурного розвитку. Наприклад, на початку 19 ст. в м. Бібрці було 100 ткачів, вони свої полотна возили на продаж до Відня, Гданська. З кінця 18 ст. починає функціонувати школа, діє поштова станція, розвивається міська торгівля.

Активізація національного життя українців (русинів) відноситься до революційних подій 1848 року. Тоді бібрчани - українці зібрали 249 підписів за поділ Галичини на дві частини - польську та українську. Загальногалицькі процеси в царині національного життя торкались і Бібрки. Від 1875 року в Бібрці функціонує 4-х класна школа, з 1884 року в місті існувала читальня, при читальні працював хор, відбувались святкові заходи на честь Т.Шевченка, М.Шашкевича.

У 1895 році у Бібрці була заснована філія "Просвіти", у 1900 році утворено українське "Повітове кредитове товариство", у 1909 році - товариство "Сокіл", у цьому ж році було проведено перші фестини, у 1909 році також утворено гурток товариства "Сільський господар". Згадані українські організації проводили роботу не тільки в місті, але й підтримували загально-галицькі культурні та політичні акції. Перша світова війна 1914 року перервала мирне життя міста і розпочалась смуга трагічних та героїчних подій.

Місто в період війни зазнало значних руйнувань, особливо його центральна частина. У вогні згоріло чимало важливих документів, які стосувались історії міста. На завершальному етапі війни, коли стало зрозумілим, що Австро-Угорщина йде до загибелі, у Бібрці, вслід за Львовом, було встановлено 2 листопада 1918 року українську владу.

В період польсько-української війни 1918-1919 роках в Бібрці був штаб 2 корпусу Української Галицької Армії (командир М.Тарнавський), розміщався командний пункт УГА (командуючий ген. М.Омелянович-Павленко).

З травня 1919 року місто займають польські війська, а з 1923 року Бібрка, як і вся Галичина, стає частиною II Речі Посполитої, центром повіту. В умовах польської влади бібрчани зуміли налагодити національне життя. Утворити громадські організації ("Сокіл", "Просвіта", "Союз Українок" та інші). Вони виховували українців в патріотичному дусі.

З початком другої світової війни розпочинається нова сторінка в історії Бібрки - радянська, яка тривала до кінця червня 1941 року і принесла місту значні людські жертви - десятки (можливо сотні) помордованих людей у Бібрській тюрмі.

В період німецької окупації (кінець червня 1941 року - кінець липня 1944 року) найбільше постраждало єврейське населення Бібрки, яке практично було повністю знищене. Спроба відновити будівництво української держави зазнала краху - це не входило в німецькі плани.

Період радянської влади (липень 1944 - серпень 1991 рр.) в Бібрці тривав 47 років. Бібрка жила життям провінційного райцентру, а з 1963 року - містом районного підпорядкування.

За ці роки відбулися зміни в економічному, соціальному та культурному житті - ішов процес утвердження радянських стандартів життя.

Економіка міста цього періоду була представлена цегельним заводом, молокозаводом, підприємствами харчової (харчпром, млин, хлібопекарня) та лісозаготівельної промисловості, швейним і друкарськими цехами відповідних Львівських підприємств, торгівельно-побутовими організаціями. З 1977 року почало діяти Бібрське ЛВУМГ (лінійно виробниче управління магістральних газопроводів).

В місті функціонували середня загальноосвітня та музична (з 1954р.) школи (нове приміщення загальноосвітньої школи було збудоване у 1990р.), дитячий садок, будинок культури, бібліотеки, кінотеатр, лікарня (новий корпус побудований у 1986 р.). Підтримувалися спортивні традиції.

У 60-х роках 20 ст. Бібрку прославив Бібрський народний симфонічний оркестр та фестивалі "Бібрська золота симфонічна осінь".

З проголошенням незалежності України Бібрка залишається провінційним містечком із проблемами, які є типовими для населених пунктів України такого типу.

Адміністративно Бібрка міняла свій статус чимало разів. Вона була містом Руського воєводства у період І Речі Посполитої, містом, що входило до складу Бережанського округу за часів панування Австрійської імперії, повітовим центром: Австро-Угорщини (1867-1918 рр.), Західно - Української Народної республіки (1918-1919 рр.), ІІ Речі Посполитої (1919-1939 рр.), районним центром в радянський період (1939-1941 рр.), центром ляндкомісаріату (1941-1944 рр.), знову радянським районним центром (1944-1962 рр.), містом районного підпорядкування (1963 р. - до тепер). На даний час Бібрка належить до Перемишлянського району (з 1965р.).

Бібрка - це перш за все люди, її мешканці. Всі вони - відомі і безіменні - своїм розумом і працею творили її, піднімали з руїн, відроджували фізично і духовно впродовж віків.

Те, чим є сьогодні Бібрка - це продукт праці багатьох поколінь бібрчан. У різні часи в Бібрці бували відомі політичні, церковні, культурно-просвітницькі діячі, які привносили у провінційне життя загальногалицькі мотиви, чим залучали міщан до загальних справ. Тут бували Ю. Романчук, К. Левицький, Л. Цегельський, Р. Перфецький, митрополит Андрей Шептицький, митрополит Мирослав Любачівський. Багаторазовим гостем Бібрки був І. Франко, вчителювала певний час У. Кравченко, бував І. Керницький, Р. Іваничук, Р. Братунь, Р. Лубківський, Д.Павличко. А.Кос-Анатольський, Р.Федорів, що надавало культурному життю міста особливого значення. Сьогодні Бібрка з надією дивиться в майбутнє.

Бібрська СЗШ І-ІІІ ступенів

Бібрська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. У.Кравченко
м.Бібрка вул.У.Кравченко, 2., 81220

телефони

Директор 4-31-15
Учительська 4-32-06
кількість учнів 659
кількість класів 27
кількість вчителів 55
керівництво директор Шах Тарас Ярославович
Заступник з виховної роботи Гавінська Галина Михайлівна
Заступник з навчально-виховної роботи Герчаківська Ірина Михайлівна, Островерха Галина Михайлівна
Заступник з господарської роботи Ануфрієва Олександра Василівна

Перша письмова згадка про школу в Бібрці належить до першої половини ХVІІІ ст. Це був період польського панування, під час якого освіта народу була справою церкви. У записах, зроблених візитаторами, які візитували церкви за розпорядженням Львівської архієпархії, в тому числі і в Бібреччині, сказано, що у Бібрці є дерев‘яна церква, при якій діє школа для бакалавра та виховання дітей. Цей запис датується 1742 роком. Така школа відноситься до шкіл – дяківок, які вів бакинавр. Він вчив дітей протягом року грамоти, рахувати та інших предметів елементарної освіти, писарював, дякував, оправляв книжки, деколи і переписував книжки. В кінці року він збирав батьків і духовну комісію на екзамен дітей. Учні здавали іспити з катехизму, руської граматики, часословця, псалтиря, букваря, числення, письма на папері і класній дошці. Правильність виставлених оцінок стверджували підписами батьків, а комісія в загальній оцінці – поступ вчителя в навчанні учнів.

Коли Галичину у 1772 році приєднано до Австрії, вона вважалась однією з найбільш відсталих економічно й просвітянсько провінцій імперії. Реформуванням шкільництва австрійські власті сприяли розвитку народних шкіл. Починаючи з 1789 року ведеться переписка між громадою міста і державними інстанціями про відкриття у Бібрці школи. Така школа була відкрита у 1793 році. Вона була двокласна, так звана тривіальна. Це був тип найзвичайнішої однокласної дворічної школи, в якій дітей вчили найнеобхіднішого або трьох основних наук: читати, писати та рахувати. З 1796 року школа в Бібрці стає трирічною – нормальною. Така школа утримувалась коштами громади.

Про першого вчителя бібрецької міської школи згадано у міській хроніці лише у 1812 році, у церковному шематизмі в сукупності з іншими тогочасними поважними міщанами: «Вчителем у Бібрці був Іван Романкевич, фервальтером (нім. – керівником, адміністратором) Венцель Бернг Круг, контролером – писар Домінік Ліс, а мандатором (польськ. – уповноважений) – Антон Козловський.

У 1831 році Бібрка разом із всією Галичиною пережила страхітливу епідемію холери. Такі періодичні соціальні чи економічні негаразди суттєво гальмують суспільний розвиток міста, не сприяють виникненню у його мешканців бажання, зокрема, піднімати просвітництво. У 1859 році в школі навчалося всього 65 хлопчиків і тільки 10 дівчаток. В такій несприятливій освітянській обстановці почав 12 вересня 1857 року свою довголітню вчительську працю в бібрецькій нормальній трикласній міській школі вчитель Іван Данилевич.

Однак вже 11 липня 1861 року декретом намісництва за №29873 у місті Бібрка була заснована державна школа. А 30 серпня 1863 року Галицьке намісництво декретом за №36194 призначає Бібрецькій школі річну постійну дотацію в розмірі 207 ринських 41 крейцар, а також 5 сягів дров для опалення школи та мешкання вчителя Івана Данилевича, 200 сажнів городу й 2 морги поля для його користування.

У 1805 році в Австрійській імперії був прийнятий новий шкільний закон, відповідно до якого школи були трьох типів: тривіальні, школи головні, школи реальні. Школи тривіальні мали бути по селах і містах, де ведуться книги метричні парафіяльні, головні школи – там, де вже школи діяли.

В окрузі мала бути одна головна школа з чотирма класами і вона мала готувати молодь до шкіл реальних або гімназій. В тривіальних школах були три рівні: підготовчий, перший і другий. Такі школи розміщувались в маленьких містечках і містах (з одним вчителем). В школах головних передбачалось стільки вчителів, скільки класів. Один із вчителів був директором такої школи.

У січні 1867 року в результаті адміністративних реформ, проведених австрійським урядом, і, зокрема, введення розподілу на повітові уряди, які вже через рік, в 1868 році, названо повітовими староствами, Бібрка стає повітовим містом у новоствореному Бібрецькому повіті. Керувало повітом повітове староство на чолі з повітовим старостою, яке мало своє приміщення в двоповерховому будинку на центральній вулиці міста (тепер вул. Т.Шевченка), який сьогодні не існує (згорів разом з усіма документами під час І Світової війни у 1914 році і його не відновлювали). Кожний староста був одночасно головою повітової шкільної ради і мав право втручання в будь-які справи повіту. Школами в повіті керувала повітова шкільна рада, що числилася при старостві, а складалася з: голови (кожний староста уряду), шкільного інспектора (призначуваного радою), представників (повітового відділу, заступник голови (дідич); місцевих релігійних громад (один); учителів (двох); міщан (двох)).

Шкільна повітова рада вирішувала питання прийому на вчительську посаду чи звільнення з неї, встановлювала ступінь шкіл, вирішувала цілий ряд інших шкільних справ та питань. Зокрема, 15 січня 1875 року звернулася з проханням до вищої шкільної влади у Львові допомоги у будівництві 4-класної школи в Бібрці. Через чотири місяці, 27 травня 1875 року, дозвіл на організування та відкриття такої школи був нарешті отриманий і від 1 вересня 1875 року в Бібрці почала працювати повітова 4-класна школа. В 1879 році в Бібрецькій повітовій чотирикласній школі працювали вчителі: Михайло Петрів, Володимир Євстахович, Адам Гартлеб і Марія Поль.

У 1867 році наглядачем над школами Бібрецького повіту був бібрецький декан о.Ігнатій Дзерович. У Бібрці на той час продовжував вчителювати вже десятий рік Іван Данилевич. Він навчав 80 хлопчиків та 20 дівчаток шкільного віку від 6 до 12 років, тобто тих, які пильно відвідували школу. А повинно було це робити на той час в Бібрці 265 хлопчиків та 252 дівчаток. Із 270 дітей, які мали ходити на недільне (додаткове) навчання (після закінчення школи), ходило тільки 89.

В той період все шкільне майно складалося з 12 учнівських лавок, крісла та стола для вчителя, книжкової шафи з книжками й класної дошки. А ще на стіні висів образ та дерев‘яний різьблений хрест.

Навчання відбувалось на польській мові. Від другого класу обов‘язковим предметом було навчання української мови, а від третього – німецької. Щотижня три години відводились на навчання релігії. Кращим учням громада міста виділяла щорічні премії в сумі 10 золотих ринських. Ця сума грошей надходила у громадську касу у вигляді штрафів від батьків, які вперто не посилали своїх дітей до школи.

Ось як описує тогочасні шкільні будні Михайло Керницький:

«Навчання починалося 1 вересня і тривало до кінця червня наступного року. Наука починалась о 8 годині ранку за середньоєвропейським часом. Біля школи стояв високий стовп, на якому висів досить великий дзвоник, і шкільний сторож о годині пів на восьму дзвонив цим дзвоником, а ще раз – пів на другу. На звук дзвоника діти спішили до школи. Коли згодом побудували нову школу, дзвоник прикріпили на даху школи, щоб його було чути якнайдальше, бо в селі-місті мало хто мав годинника. Навчання в школі починалося з букваря. Писали учні на кам‘яних табличках, зроблених з карпатського лупка. Камінь-лупок різали на тонкі пластинки, вигладжували, з одного боку наносили паралельні лінії для письма, з другого – клітинки для рахунків. Табличку оправляли в дерев‘яну рамку величини зошита. Писали так званим «рисіком», а стирали написане губкою, змоченою у воді. Користувалися учні табличкою й рисіком впродовж всього першого класу.

У другому класі писали вже у зошитах, спочатку – олівцем, а згодом – пером. І тоді проти використання таблички та рисіка виступало багато вчителів – таблички часто билися, написане на табличці під час дороги до школи стиралося, а в старих табличках створювалися поступово борозни від рисіка і учневі на такій табличці важко було як слід вивести букви. Та все ж таблички використовувалися до І Світової війни...

Кожного року в день святого Миколая для дітей готували театралізовану виставу , під час якої бідніших дітей обдаровували одежею і взуттям, а батьки багатші, теж через святого Миколая, обдаровували своїх дітей подарунками».

Від 1881 року по 1884 рік у Бібрецькій школі вчителювала Юлія Шнайдер, відома згодом як перша галицька українська поетеса Уляна Кравченко. Саме з її спогадів та архівних даних відомо, що у 1870-1871 навчальному роках у школі в Бібрці навчався 81 учень (62 хлопці, 19 дівчат); у 1871-1872 навчальних роках – 72 (відповідно 54 і 18), та у 1872-1873 навчальних роках – 121 (відповідно 69 і 52). При цьому кількість мешканців, що проживали у межах міста (разом із двором) становила 3580 осіб. Отже відсоток дітей, охоплених навчанням, був невисоким. Серед основних причин такої низької відвідуваності дітьми школи були бідність (відсутність належного зимового одягу та взуття), низька свідомість батьків (не бачили потреби в освіті), відсутність належного шкільного приміщення.

Запровадження обов‘язкового навчання дітей із шестирічного віку змусило міський магістрат та громаду Бібрки шукати можливість будівництва нового просторнішого шкільного будинку. І він був споруджений. Відкриття нової школи відбувалось весною 1881 року.

Із спогадів Уляни Кравченко можна чіткіше уявити життя тогочасної школи.

Навчальний рік починався 1 вересня. Першого дня проходило богослужіння і вчительська конференція, на якій управитель школи (директор) розподіляв класи серед вчителів. Управитель школи теж мав клас. Вчителі могли вести окремі предмети і в інших класах. Навчальний рік тривав 46 тижнів. Мовою навчання була польська, руська (українська) вивчалась як окремий предмет. Про навчальний процес в школі У. Кравченко пише: «Школа… має шість учительських сил, будинок новий, добре уладжений, але науки відбуваються тут без програми-пляну, без провідної ідеї, тільки механічним читанням та вічним переписуванням тих самих узорів до красного писання. Ті взірці вже дітворою поношені, поплямлені чорнилом. Для бажаючих учнів проводились додаткові заняття і в неділю пополудні почергово вчителями школи. Навчальний рік закінчувався екзаменом учнів у присутності членів шкільної ради. Після вимог тодішніх іспитів треба було вже в другій клясі питати з граматики і рахунків, а також із бувальщини, і замість передп‘ястовських легенд діти оповідали про княгиню Ольгу і хрещення Руси. На закінчення декламації і слів, оглядини вистави робіт і задач, діти дістали від предсідника нагороди: гарні книжечки і образці».

Так завершувався навчально-виховний процес у тих далеких вісімдесятих роках ХІХ століття. Практично таким же він залишався і до кінця існування Австро-Угорської монархії у 1918 році.

З 1893 року Бібрська школа стає шестикласною, збільшується кількість учнів і вчителів, а з 1910 року школа трансформується в чоловічу і жіночу. Роздільне навчання хлопців і дівчат породжує практично дві школи із своїм окремим укладом життя, педагогічним колективом (відповідно чоловічим і переважно жіночим, за винятком священиків), проблемами і перспективами.

Про той період життя школи згадує учениця школи з 1914 року п. Юлія Гузар (з дому Черкас): «Школа була шестиклясова. Навчання безплатне, а після шестирічного навчання, при вселюдній школі були з двохрічним навчанням платні школи – промислова і торговельна. Школа розміщалась у спеціальному шкільному будинку, між римо-католицьким костелом і аптекою. Зі сторони костела знаходилась дівоча частина школи, а від аптеки – хлоп‘яча. Подвір‘я обох частин школи було розгороджене парканом. Мовою навчання була польська. З третьої кляси вивчали українську мову, а з четвертої – німецьку. …Релігію вчив нас, українок, греко-католицький священик о.Мацяк…»

Світова завірюха, що розпочалась літом 1914 року внесла зміни у звичний ритм життя, в тому числі і школи.

Протягом короткого часу (літо 1914-1915 рр.) через Бібрку двічі пройшов фронт (наступ та відступ російських військ і відповідно відступ та контрнаступ австрійських військ). В той час школа не працювала, а після переходу війни в більш спокійне для Бібрки русло, вона відновила роботу у звичайному австрійському режимі і функціонувала до розпаду Австро-Угорської імперії.

Революційні події листопада 1918 року і проголошення ЗУНР започаткувало новий підхід до шкільництва: українсько-національний. 13 лютого 1919 року публічні школи оголошено державними, вчителів – державними службовцями. Законом Української Національної Ради від 15.02.1919 року затверджено державність української мови, її обов‘язкове вживання у державних установах і організаціях, громадських інституціях. Планувалось розширити мережу середніх шкіл-гімназій, але польсько-українська війна та короткочасність існування ЗУНР не дали можливості здійснити задумане. Бібрська школа залишилась шестикласною з роздільним навчанням хлопців та дівчат.

Національна недоля (для Бібрки з літа 1919 року) завела Східну Галичину до складу Польської держави, в якій усі сили уряду в галузі шкільництва були спрямовані на полонізацію українського населення.

Школа в Бібрці стає семирічною «повшехною» на основі декрету польської влади від 07.02.1919 року про обов‘язкову безплатну освіту всіх дітей у віці від 7 до 14 років в об‘ємі семирічного навчання. З 1920 -1921 р. почалось поступове впровадження нових програм на всіх теренах Речі Посполитої.

У 1924 році було прийнято закон про мову навчання, який передбачив запровадження навчання польською мовою від 3 класу народної школи, викладання польської мови, історії та географії вчителями-поляками, заміна директорів українського роду поляками.

У 1932 році уряд Польщі видав новий закон про устрій шкільництва, згідно якого встановлювалися початкові школи трьох ступенів: першого (чотирикласні), другого (шестикласні), третього (семикласні). Цим трьом типам шкіл відповідали три рівні програм. Цей закон також не змінив статусу Бібрської школи. Вона залишилась семирічною. Правда, закон 1932 року передбачав і реформування фахового шкільництва. Всі фахові школи ділилися на: промислові, торговельні, рільничі, домашнього господарства.

У Бібрці на базі повшехної школи згідно цього закону функціонувало дві фахові школи – промислова і торговельна так званого доповняючого рівня. Термін навчання у фахових школах такого типу тривав три роки. Фахові школи давали теоретичні знання та поглиблювали практичну освіту працюючої молоді. Навчання у фахових школах починалось о 17 годині і тривало в окремі дні до 21 години.

Заняття проводили вчителі повшехної школи. До викладання окремих фахових дисциплін залучалися професіонали із господарчих установ чи організацій, що були у Бібрці і мали відповідну підготовку.

Такий стан справ у Бібрському шкільництві тривав до 1939 року.

З початку другої світової війни сталися великі зміни в становищі західноукраїнських земель – помінявся господар-окупант. Наші землі відійшли до складу СРСР. До ідеологічно важливих ділянок життя суспільства більшовицька система відносила шкільництво. Радянізація в цій сфері означала докорінну перебудову всієї галузі: структури, форми, змісту, традицій, підходів тощо.

В Бібрці на основі семирічної школи було відкрито три семирічки: українську, польську і жидівську (єврейську), всі школи стали змішаними (хлопці і дівчата одного віку вчилися разом), змінився зміст навчальних програм, стали насаджуватися піонерські і комсомольські організації, в класах появилися портрети нових вождів.

Всього в трьох Бібрських семирічних школах у 1939-1940 р. навчалось (станом на 01.12.1939 р) 800 учнів: в українській – 261, в польській – 244, в єврейській – 295.

Радянізація шкільної справи передбачила і відповідну кадрову політику. Місцевих фахівців, які б відповідали ідеологічним вимогам партії, як правило, не вистачало, тому їх перекидали із східних областей підрадянської України. Особливо це стосувалось керівних кадрів освіти.

Так поступово складалася радянська система шкільництва, яка проіснувала до початку радянсько-німецької війни 1941 року.

1941-1942 навчальний рік Бібрська школа розпочала в умовах німецької присутності. Окупаційна влада не чинила перешкод організації роботи двох шкіл: української та польської в приміщенні старої школи, а пізніше, коли шкільне приміщення було зайняте військовими, навчання проводилося у дві зміни в іншому приміщенні (на торговиці, в будинку біля бойні, де донедавна був швейний цех). В українській школі панував національний дух, проводилася катехізація, учні школи брали участь у громадському житті української громади міста. Директором школи був Р.Кулинич.

Такий стан справ тривав три навчальні роки – до літа 1944 року.

Після повернення більшовицької влади на західні землі України, почалось відновлення на засадах, які тут вже втілювалися в практику під час 1939-1941 р.

У 1944-1945 навчальному роках Бібрські неповні середні школи реформувались в одну середню, єдину в Бібрському районі. Однак фактично середньою школа стала лише у 1947 році, коли відбувся перший випуск учнів, що здобули середню освіту і право вступу до вищих навчальних закладів.

До 1967 року неофіційно Бібрська середня школа носила ім‘я Уляни Кравченко (жодного документа про присвоєння цього імені школі не знайдено), а у 1967 році школі надано ім‘я Героя Радянського Союзу М.Бенеша.

Коли був ліквідований Бібрський район для потреб школи передали приміщення колишнього навчального пункту військомату, приміщення служб КДБ і МВС, що по вулиці Грушевського та ще деякі дрібніші. Вчительський колектив підготував ці приміщення для занять, оформили кілька навчальних кабінетів. Учні були розпорошені в 4-5 різних приміщеннях м.Бібрки. Два навчальних корпуси (так звана перша і друга школи) розміщувались по вулиці Грушевського (нині ПП «НТОН»), і по вулиці Шкільній – найдавніший шкільний корпус (біля аптеки). Спортзал розміщувався у костелі (пізніше, у зв‘язку з аварійним станом цього приміщення, спортзалу взагалі не було), шкільні майстерні були у старому приміщенні пожежної служби (нині пункт міліції по вул. Тарнавського). Учні-шестирічки частково навчалися у приміщенні по вул. Шевченка (колишній дитячий садок, тепер – музична школа). Крім цього, інтернат для хлопців (шість кімнат) і дівчат (окремий будинок) знаходились відповідно на нинішній площі Національного Відродження №15 та вул. Ринковій, 2. Заняття в школі проводились в дві зміни (друга зміна у корпусі біля аптеки), там же розміщались і групи продовженого дня. Відстань між двома головними корпусами складала більше кілометра. Давно визріло питання будівництва типової середньої школи в місті Бібрці.

У 1988 році за фінансової підтримки «Львівтрансгазу» в Бібрці розпочалося будівництво нової школи. Процес завершився 30 грудня 1989 року. Директором школи на той час був Т.Я.Шах. 1 вересня 1990 року розпочинається новий навчальний рік у новій, просторій, світлій школі.

У зв‘язку з процесами національного відродження, що розпочалися наприкінці 80-х років, рішенням Львівського облвиконкому школі присвоєно ім‘я Уляни Кравченко. Це рішення затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року.

Сьогодні Бібрська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Уляни Кравченко одна з найбільших і найсучасніших в Перемишлянському районі. Вона складається з трьох корпусів, обладнаних сучасними класними кімнатами, має великий спортивний зал, шкільний басейн, спеціалізовані кабінети, спеціалізовані майстерні та шкільну бібліотеку. Поряд із школою розміщений шкільний спортивний комплекс. В школі працює 55 педагогів. Естетичному вихованню дітей сприяє шкільна картинна галерея та музей Уляни Кравченко.

Бібрська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Уляни Кравченко славиться своїми висококваліфікованими вчителями та випускниками.

Окремий пост державної охорони Перемишлянського РВ ГУ МНС України у Львівській області

м.Бібрка, вул.Шевченка, 3.
телефон 4-17-70
кількість працівників 13
керівництво: Пономарьов Володимир Юрійович

Перша добровільна пожежна дружина була утворена в Бібрці у 1902 році. Нею керував Йосип Миколайович Коцюмбас. Особовий склад налічував 12 чоловік. Пожежники мали спецодяг, який тримали окремо й надягали лише до гасіння вогню. Мали "на озброєнні" бочку з водою й ручним насосом, встановлену на возі. Черговий пожежник дивився з високої вежі, чи не видно де диму, і коли дим помічав, сурмив у ріжок. На сигнал прибігали всі пожежники, які були поблизу. Своїх коней у них не було, і дружина мала право брати їх у навколишніх господарів. У разі, якби вони коней загнали, держава відшкодовувала власнику збитки. Так було у 1927 році, коли у Бібрці горіло одночасно 7 будівель. Тоді пожежна дружина розміщувалася в будинку, де тепер знаходиться бібрський відділ міліції.

В 1918 році при частині було створено духовий оркестр. На початку було в ньому 9 чоловік. Керував ним священик Антін Денський. Цей оркестр брав участь у всіх святкових заходах у місті, а також у музичних вечорах.

З 1939 року пожежна дружина стала професійною. Тут працювали 32 пожежники, які формували 4 караули. Частина отримала власну пару коней. Ручний насос замінили мотопомпою, пост на вежі – телефоном, а сигнальний ріжок – ручною сиреною на горищі. Під час війни пожежна частина продовжувала свою діяльність у складі 24 осіб. Керував нею увесь цей час Володимир Йосипович Зубик.

В 1946 році в пожежній частині з'явився перший автомобіль – "Ренольд", із мотопомпою, встановленою на кузові. А в 1948 році матеріально-технічна база налічувала вже дві пари коней і вантажівку "Форд-8", на яку було встановлено 800-літровий водяний бак. Конюшні збудували там, де тепер знаходиться бібрська музична школа.

З 1947 по 1978 рік пожежною частиною у Бібрці керували: Комар І.І., Закальський Є.А., Смерека М.І., Вус М.Г.

Бібрська пожежна частина не раз здобувала призові місця на обласних змаганнях із пожежно-прикладного спорту. Вісім грамот різних років зберігається в її архіві. Крім того, бібрських пожежників відзначали державними нагородами.

Нинішнє місце розташування бібрського посту МНС – просторе й світле двоповерхове приміщення на початку вулиці Т.Шевченка. До службової будівлі прилягають ангари, де аж виблискують чистотою машини. У холі можна побачити старанно виконані стенди із давніми фото, які відображають багату історію підрозділу. Керівником Бібрського окремого поста державної охорони Перемишлянського РВ ГУ МНС України у Львівській області є Пономарьов Володимир Юрійович.

Сьогодні гасіння пожеж – зовсім не єдиний напрямок діяльності посту. Служба МНС за викликом прибуває туди, де сталася надзвичайна ситуація. Надзвичайні ситуації бувають різні, всі їх не перелічити. Спільне в них одне: працівники Бібрського окремого поста Перемишлянського районного відділу МНС виїжджають туди, щоб рятувати людей та майно. У разі стихійного лиха, наприклад, повені – допомагають людям залишити небезпечну зону й ліквідувати наслідки біди. Якщо ураганним вітром пошкоджено електромережі, попереджають про небезпеку ураження струмом. Якщо це ДТП – рятувальники кваліфіковано дістануть постраждалих з розбитого авто. Працюють вони разом з іншими спеціалізованими службами: міліцією, Перемишлянським РЕМ, КП "Бібрський комунальник". Бувають і "мирні" виїзди, які не пов'язані з людською бідою. Так, в 1994 році бібрський пост МНС брав участь… у зйомках фільму. Режисерові, що працював в околицях Бібрки, знадобився сніг посеред літа. Біла піна для гасіння вогню прекрасно його замінила.

Тим не менше, переважна частина викликів відбувається все ж на пожежі. Працюють вогнеборці, не тільки по Бібрці: їздять і в Пустомитівський район, і в Жидачівський.

Коли ж викликів немає, пост провадить звичні буденні заходи. Це тільки приказка, що, мовляв, пожежники сплять 25 годин на добу. Насправді робоча зміна заповнена різними справами. По-перше, хлопці постійно вчаться: від того, як вони знатимуть свою роботу, залежить ефективність їх дій у надзвичайній ситуації. Поряд із теоретичними заняттями є багато практики, тренувань. Щоп'ятниці проводять так званий "День рятівника" – в основному тренують швидкісний підйом по драбинах на висоту другого-третього поверху. У цього виду тренувань є спеціальна назва – "пожежно-прикладний спорт". Є й графік нічних пожежно-технічних занять. І заліки хлопці складають регулярно: керівництво на рівні району постійно перевіряє готовність особового складу до оперативного реагування.

Також, за попереднім узгодженням бібрські МНС-ники роблять тренувальні виїзди на об'єкти. Для цього обирають "складні" з точки зору пожежної безпеки підприємства: АЗС, деревообробний завод у Великих Глібовичах, бібрське ЛВ УМГ. Під час тренувального гасіння відпрацьовують найбільш ефективні дії саме для цього об'єкту. Вивчають його внутрішнє облаштування. Щоб у разі дійсної небезпеки їхні вчинки були вже відпрацьовані аж до автоматизму.

Друга важлива складова буденного життя підрозділу – постійний догляд за технікою та інвентарем, перевірки їх справності. Зрозуміло, що у гострий момент вони не можуть "підвести". Тож хлопці доглядають-перебирають обладнання до дрібних деталей. Дві машини завжди заправлені: мають достатню кількість бензину і по вінця води для гасіння. У разі виклику на збори відводяться хвилини: машини завжди напоготові, як і люди. А коли машини повертаються, їх не ставлять у бокси, поки не помиють й не повитирають насухо.

Людей у бібрському окремому посту Перемишлянського районного відділу МНС працює 13. На зміні одночасно перебуває троє. Якщо вони виїжджають на виклик – на чергування заступає інша зміна. Тобто, пост ніколи не залишається безлюдним.

Для працівників створено добрі умови праці. Та й хлопці самі мають за обов'язок постійно облаштовувати пост. Власними силами зробили ремонт приміщення. Мають кухню з газовою плитою, роздягальні, душову, кімнати відпочинку, зали для навчання.

В цілому стан із кадрами та матеріально-технічною базою є гідним, відповідним тим завданням, які вирішують рятувальники. Вони готові реагувати на будь-які надзвичайні ситуації, оперативно й чітко виконувати свою роботу.

Костел Святих Анни та Миколая

м.Бібрка, вул.Г.Тарнавського, 5., 81220
телефон 4-18-95
настоятель кс. о. Мар'ян, Куц Казимирович
вікарій Мацкевич Едуард Антонович

Засновником костелу в місті Бібрка був п.Завіша Чарни, з волі якого в 1402 році був побудований дерев'яний костел. Але дикі орди із сходу скоро його зруйнували і спалили. По справжньому костел почав функціонувати лише через сто років.

В 1516 році Львівський архієпископ Петро Паславський вперше освятив костел, перебудований із старої порохівні. Але й після того римо-католицька святиня відкривалась періодично. І лише через 32 роки у місті була відновлена римо-католицька парафія. Перша історична згадка про відбудову костелу датується 1548 роком. Саме тоді Львівським арцибіскупом Петром Стражеховським був підписаний документ про віднову костелу. А до того часу римо-католицька парафія у Бібрці належала до деканату у Свіржі.

Однак недовго тішилися своїм святим храмом і парафією римо-католики. В 1621 році костел був повністю зруйнований.

З 1628 року Бібрська римо-католицька парафія входить до колегіуму мансонажу у Львові. В 1771 році закінчено будівництво мурованого костелу в стилі ренесансу під патронатом святого Миколая. До даної парафії тоді належали: Ернсдорф, Коцурів, Любешка, Ланки, Лани, Підгородище, Ренфельд, Романів, Серники, Стрілки, Шпиль чина і Волове.

Протягом 1914-1922 років духовну святиню було добудовано. Споруджено передню частину, тобто збільшено її розміри у довжину. Ці роботи по будівництву були закінчені влітку на честь свята Анни. Тому костел є під патронатом святої Анни і святого Миколая.

В 1937-1938 роках в костелі служили отці Казімєж Момоскі, Броніслав Васел і Людвік Демський. Така кількість ксьондзів в одному костелі говорить про те, що святий храм мав належне число парафіян.

У 1939-1940 роках ксьондзом був Михайло Конрад. Він помер у Бібрці і похований на цвинтарі біля родинної каплички дідичів Чайковських. В 1943 році пробощом служив ксьондз Станіслав Ліс. Оскільки той часто хворів, то його підміняв ксьондз Станошек. Але був він у місті лише один рік і виїхав у Польщу, де помер на 104 році життя. З ним у Бібрці працював тоді ще й ксьондз Розвуд.

З квітня місяця 1946 року у Бібрці постійного ксьондза не було. Велика частина римо-католиків виїхала у Польщу, а ті, що залишилися, приходили до костелу і самі молилися.Але час від часу у Бібрку доїжджали ксьондзи із Львова, з костелу святого Антонія або з катедри. Це були отці Геронікум Квятковські та Рафал Керніцкій. Пізніше опікувався бібрським костелом ксьондз Станіслав Плашинські. Він помер 1 березня 1940 року і похований на Яновському цвинтарі у Львові.

6 грудня 1956 року на бібрську парафію приїхав ксьондз Янош Рабар. На його долю випали найстрашніші роки, коли у місті велася справжня війна з костелом. Відправляв він тут до останнього дня закриття святого храму, що сталося в листопаді 1962 року.

Від того сумного дня для своїх парафіян жив отець Рабар в приватному домі пані Емілії Лєнжної по вулиці Шевченка. Тут він продовжував відправляти Служби Божі для римо-католиків. Так тривало до весни наступного року.

Далі римо-католики стали збиратися на молитви в капличці на цвинтарі. Понад 28 років вірні костелу саме тут підтримували свою віру у щирих молитвах і відправах до Бога. За той час костел перетворили у спортивний зал для школи. Тут все було поламано, побито, знищено і спалено. Поволі йшло до повної руйнації святині. А тут ще й пожар верхньої частини храму. Сталося це у вересні 1984 року. Пожар тривав від 6 години вечора до 4 години ранку. Якби не військові пожежники зі Львова, не відомо, як би все закінчилося. Пізніше пішла по місту чутка, що зроблено це було спеціально, щоб з купола впав хрест. Костел мав стати музеєм…

Але й на цей раз костел у Бібрці вистояв. І прийшов до римо-католиків щасливий, подарований Богом день, коли їм знову віддали ключі і дозволили Божі відправи. Було це 16 листопада 1989 року. А 23 грудня цього ж року костел був заново освячений і став чинним для римо-католицької громади. На освяченні були ксьондз Рафал Керніцкій, біскуп Мар'ян Яворскій та інші високі духовні особи. Всього – 9 чоловік.

3 грудня 1989 року пробощом на парафії, що відновилася у Бібрці, був ксьондз Людвік Камілевський з Львівської катедри. Але скоро його перевели для священництва на Волинь, а до Бібрки приїхав в травні 1990 року отець Станіслав Фудальо. Рівно через рік пробощом на парафії став отець Андрій Бачинський.В 1995 році помічником на парафію був присланий ксьондз Петро Смолька.

В липні 1996 року приїхав у Бібрку новий ксьондз – Марек Понєвєрскі з Польщі. А з вересня цього ж року помічником на парафію був направлений ксьондз Петро Малєц. До того він працював в Африці (Замбія, Кенія) і мав великий досвід роботи. Через рік він повернувся туди знову. А з вересня 1997 року Бібрську парафію доручено ксьондзу Станіславу Бухті.

Починаючи з весни 1990 року, зроблено було дуже багато: проведено внутрішній ремонт штукатурки і побілка, відремонтовано і перекрито новою оцинкованою бляхою дах, встановлено купол на належне місце, підведено природній газ і впроваджено центральне опалення, відремонтовано дзвіницю, перед головним вівтарем в костелі встановлено «прозбітеріум», проведено ремонт зовнішньої штукатурки, встановлені нові вікна, двері, виготовлено нові дубові лавки, закуплено 14 образів з історії Хресної Дороги, придбано «Шопку» до Різдвяних свят і «Божий Гріб» до Великодня. Закуплено дзвін та проведено ще ряд важливих господарських робіт, вагомим підсумком яких є спорудження катехитичного будинку з проборством та різними підсобними і господарськими приміщеннями, їдальнею та капличкою. Тут також проходять щоденні заняття з дітьми із бідних сімей, щоб допомогти їм у подальшому житті і, найголовніше, підготувати їх до належної професійної праці на майбутнє.

Велику роботу виконують сестри. Всі вони – Луція, Гражина, Галина, Яніна, Катарина, Юзефа, Вероніка – докладали великі зусилля щоб гарно і належно підготувати дітей до Першого Причастя, на кожне свято показати парафіянам цікаву театралізовану виставу або концерт.

Бібрська музична школа

м.Бібрка, вул. Г.Тарнавського, 3. інд. 81220
телефон 4-31-65
кількість викладачів 29
кількість учнів 180
керівництво: директор Ярема Олена Яківна
завуч Шкурлатович Алла Валентинівна

У старовинній Бібрці провадить свою діяльність Бібрська музична школа, яка надає ґрунтовну музичну освіту обдарованим дітям міста та навколишніх сіл.

Бібрська музична школа була відкрита в серпні 1954 року не на пустому місці – це було потребою дня. До відкриття школи з 1918 року в Бібрці працював оркестр духових інструментів при пожежній частині міста, який складався з 9 чоловік. Керівником оркестру був священик Денський Антін Іванович. Пізніше в Бібрці почав діяти і симфонічний оркестр при Будинку культури. Все це було передумовою створення Бібрської музичної школи.

На початку своєї діяльності музична школа займала приміщення по теперішній вулиці Грушевського, 8, де зараз знаходиться житловий будинок. З 60-х років школа розмістилась в приміщенні по вулиці Тарнавського, 3. До приходу радянської влади тут було проборство римо-католицької парафії, а після становлення в місті радянської влади це приміщення використовувалось як адміністративне. В стінах школи щоденно відбувались уроки музичного пізнання. В 70-х роках набір учнів в школу значно розширився і для потреб школи було виділено ще один корпус по вулиці І.Франка. Та вже у 80-х роках цей корпус (відділ народних інструментів) було перенесено у приміщення по нинішній вулиці Шевченка, 13, який діє і до сьогодні. Крім відділу народних інструментів в цьому корпусі працює художній відділ.

Першим директором школи був Стахів І.І., який працював у 1954-1955 роках, після нього керівниками школи працювали: Котик В.М. (1955-1957р.р.), Кутний Б.Й. (1957-1958р.р.), Букайло О.М. (1958-1959 р.р.), Вілінська О.М. (1959-1962 р.р.), Масник М.М. (1962-1977 р.р.), Скиба Ф.С. (1977-1980 р.р.), Волович М.В. (1980-1983 р.р.), Алексійко Н.С. (1983-2008 р.р). З 2008 року директором школи працює Ярема Олена Яківна. Посаду завуча школи нині займає Шкурлатович А.В.

60 років – великий відрізок часу. Сьогодні школа має добрі здобутки і за цей час має чим пишатись. В школі працювала і працює велика кількість викладачів, що виховали учнів, які обрали своєю професією музику і працюють по всій Україні, в країнах близького та далекого зарубіжжя. Основний викладацький склад нинішньої Бібрської музичної школи становлять її випускники.

У приміщенні сучасної Бібрської музичної школи передбачені класи для індивідуальних занять з фаху, аудиторії для занять з музично-теоретичних дисциплін, книжково-нотна бібліотека та концертний зал. Навчально-виховний процес здійснюють 29 викладачів. Учнівський контингент становить 180 учнів, які навчаються на семи відділах: фортепіанному, струнно-смичковому, музично-теоретичному, сольного співу, відділі народних інструментів, духових та ударних інструментів, художньому відділі. Бібрська музична школа налічує понад 20 музичних спеціальностей, які уможливлюють опанування обраного фаху, серед яких: фортепіано, скрипка, віолончель, альт, контрабас, труба, фагот, гобой, кларнет, флейта, валторна, туба, тромбон, саксофон, ударні інструменти, бандура, гітара, домра, баян, акордеон, сопілка, вокал.

На навчання в музичній школі приймаються діти з 6 років. Навчальний рік починається 1 вересня. Дата завершення навчального року, а також терміни та тривалість шкільних канікул визначаються згідно з термінами, встановленими Міністерством культури і туризму України. Заняття проводяться у післяобідній час. Основною формою навчально-виховної роботи в школі є урок, тривалість якого становить 45 хвилин. Кількість та послідовність уроків визначається розкладом. Заняття по спеціальності проводяться в індивідуальній формі, що створює необхідні умови для спостереження за учнем, дає можливість вивчити індивідуальні здібності, особисті якості дитини та визначити методи роботи та темпи розвитку учня. Оцінювання рівня успішності ведеться за 12-бальною системою. За підсумковими оцінками відбувається переведення учня у наступний клас. Тривалість навчання складає 6-8 років.

На уроках сольфеджіо відбувається знайомство з музичною грамотою, розвивається музичний слух і приділяється увага розвитку навичок підбирання на слух музичних творів.

На уроках музичної літератури, які, як і сольфеджіо, є груповими, відбувається вивчення біографії та творчості композиторів різних епох, формується цілісне уявлення учня про духовний розвиток людства та взаємозв’язок музичного мистецтва з іншими видами художньої діяльності людини. Цей предмет сприяє становленню загальноестетичної культури учнів та підвищує рівень фахової підготовки майбутніх професійних музикантів.

В 2002 році в школі було відкрито художній відділ. В ньому навчаються діти різного віку. Набір у групу проводять щочотири роки. Шостий рік очолює художній відділ Олександра Олексіївна Гаєвишин. Творчі роботи учнів художнього відділу щороку презентують на обласних виставках та конкурсах у Львівському палаці мистецтв, у Львівській картинній галереї. Кращі роботи надсилають на виставкові заходи до Києва. Бібрська музична школа славиться своєю художньою майстерністю і конкурує навіть із обласними школами. Крім живопису і рисунку учні художнього відділу займаються ліпниною, об‘ємною пластикою та іншими видами художньої діяльності. Чимало випускників Бібрської школи продовжили своє навчання в середніх і вищих художніх закладах.

В 2010 році в Бібрській музичній школі відкрився клас сольного співу, який очолює молодий, талановитий викладач, композитор, випускник школи Мирон Михайлович Береза . Незважаючи на досить короткий час існування даного відділу, викладач та його вихованці вже мають перші досягнення: беручи участь у фестивалі «Пісенний розмай» в м.Перемишляни, вони здобувають призові місця, а на обласному конкурсі виконавців сольного співу представники Бібрської музичної школи були відзначені за високу підготовку.

Вихованці музичної школи активно виявляють свої таланти у різних творчих заходах школи, а також беруть участь у районних та обласних заходах та музичних конкурсах, неодноразово здобували призові місця та були лауреатами обласних та всеукраїнських конкурсів.

Бібрська музична школа славиться різноманітними художніми колективами, а саме:

  • хор учнів школи – керівник Леськів О.І.
  • ансамбль скрипалів – керівник Рядова В.М.
  • ансамбль домристів – керівник Біскуп О.І.
  • ансамбль акордеоністів – керівник Герчаківська Н.В.
  • ансамбль гітаристів – керівник Ярема О.Я.
  • ансамбль бандуристів – керівник Мурська В.П.
  • ансамбль сопілкарів – керівник Герчаківський І.М.
  • оркестр народних інструментів – керівник Серкез Г.І.
  • оркестр духових інструментів – керівник Дікало І.М.

Також, за традицією, щорічно учні та викладачі музичної школи готують святкові звітні концерти, на яких демонструють свої досягнення в музичному мистецтві.

Після закінчення музичної школи випускники отримують Свідоцтво про закінчення Бібрської музичної школи. По закінченню основного курсу випускники школи за бажанням можуть продовжити навчання у середніх та вищих музичних навчальних закладах.

Школа має в своєму розпорядженні дві будівлі, загальною площею понад 800 кв. м. На цій матеріальній базі та за фінансової підтримки спонсорів керівництвом музичної школи додатково планується відкриття танцювального відділення.

Сьогодні Бібрська музична школа – навчальний заклад нового типу, в якому гармонійно поєднуються багаторічна історія, славні національні традиції, сучасні методи викладання, високопрофесійний потенціал викладачів і обдарованість учнів. Навчальний заклад пишається своїми вихованцями, що здобули славу і приносять школі всеукраїнське визнання.

Греко-католицька церква святої Покрови

м.Бібрка, вул.Церковна, 1.
телефон 4-17-12
настоятель о. Декан Микола Коваль
о. Зеновій Телішевський

За припущеннями перший бібрецький жіночий монастир східного, візантійського обряду був зведений на самому початку тринадцятого століття в теперішньому районі вулиць Михайла Грушевського та Лесі Українки. Це місце в народі так і називається – «Монастирець». При монастирі, як сказано в легендах, була дуже гарна дерев'яна церква. Але не довго милувала вона око віруючих. Не укріплений і беззахисний святий храм став жертвою першого ж нападу диких кочівних орд із сходу в 1241 році. Його, як і монастир, було спалено і розграбовано.

Монастиря у Бібці вже ніхто не відбудовував, а церкву звели в іншому місці, на пагорбі, ближче до роздоріжжя доріг на Стрілки і Любешку. Тут було більш надійно. Це місце охоронялося озброєними митниками, що несли службу на важливому Луцько-Галицькому шляху. Новий храм отримав ім'я Івана Хрестителя. Це була перша церковна парафія у Бібрці.

Скільки було віруючих у церкві і хто ходив молитися сюди – не знаємо. Ніяких записів і документів про це не залишилося. Щодо перших священичих осіб знаходимо в архівах підтвердження, що в 1445 році бібрським священиком при церкві був отець Гринь. На його долю випало тяжке випробування – охороняти християн та їх духовні святині від диких, безбожних орд. На жаль, не завжди вдавалось це отцеві Гриню. Беззахисну Бібрську церкву знову було пограбовано у 1474 році.

Церква Івана Хрестителя отримала належний вигляд лише в 1630 році, перебуваючи з 1596 року в обряді греко-католицькому. Її було реставровано, а верхню частину, яка раніше згоріла, відновлено новим лісом. Фактично це була друга повна відбудова церкви.

В 1648 році Бібрська церква щиро і гостинно вітала козаків гетьмана Богдана Хмельницького. Вони бойовим походом йшли із сходу України під загарбаний Польщею Львів. Біля церкви відбулося Богослужіння і благословення козаків на боротьбу із завойовниками. А через рік ханські орди знову знищили церкву. Не встигли бібрчани відновити свої духовні святині, як в 1661 році настало третє тотальне знищення міста татарами. Повністю зруйнована і спалена була церква.

Лише через 25 років, у 1686 році, парафіяни закінчили відбудову церкви. Вона також була дерев'яною, але ще кращою. То вже була церква Богоявлення Господнього.

В 1742 році парохом церкви був отець Захарій Ференчак. Це була надзвичайно високоосвічена, розумна людина. Бібрська церква при отцеві Захарію Ференчаку стає відомою у довкіллі. І не дивно, що саме тоді у місто приїжджають перші візитатори церкви.

У другій половині ХVІІІ століття Стара Бібрка, за горою (теперішня територія с. Малі Ланки), починає затухати. З тим виникає потреба перенести й церкву із Старої Бібки до Бібрки Нової. Тим більше, що дерев'яна церква нагально потребувала обнови.

І ось за наполяганням нового пароха отця Степана Ковалевського стара церква розбирається. Її поновлено свіжим деревом та встановлено на місці, де зараз є діюча церква святої Покрови. Тут же, біля церкви, залишено цвинтар. Освячення нового молитовного, духовного місця відбулося осінню 1780 року.

У 1832 році у Бібрці із 2700 проживаючих осіб 772 сповідували греко-католицький обряд. Парохом у них був сорокачотирирічний отець Григорій Вєлькопольський. Через п'ятнадцять років отця Григорія замінив на парафії отець Ігнатій Дзерович. Це був великий український патріот, який свою націю, свій народ і українське слово ставив на рівень з українською церквою. Після 26 років Божої Служби на Бібрській Парафії слід отця Ігнатія Дзеровича відходить на другий план. Він вже не такий виразний і діловий. Його заміняють нові, молоді отці.

В 1874 році бібрським деканом стає отець Григорій Савчинський, а з 1876 року – отець Амвросій Зарицький. У цьому ж році згадується отець Михайло Мінчакевич. Через два роки парохом Бібрської церкви стає знову отець Дзерович. Але це не отець Ігнатій, а його син – Євген. За неповних два роки він вже очолює Бібрський деканат греко-католицької церкви.

З весни 1905 року стареньку дерев'яну церкву стали обмуровувати кам'яними стінами. Так почав здійснюватися план забудови нової церкви за проектом львівського архітектора Василя Нагірного. Душею і натхненним керівником будівництва був той же отець Євген Дзерович. Будучи серйозно хворим, він довів справу до кінця і під осінь 1906 року будівництво нової церкви у Бібрці закінчили. Нова церква отримала ім'я Пресвятої Покрови, великого дня Храмового празника у місті, і була освячена в 1907 році. Тоді ж зліквідовано цвинтар біля церкви. Останки покійних бібрчан перезахоронено на новому цвинтарі, де є він і зараз. На освячення нової церкви приїжджав Митрополит Кир Андрей Шептицький. Це був його перший приїзд у Бібрку.

На 64 році життя отця Євгена Дзеровича не стало. Після нього священиками у Бібрці були отці Гвоздянський і Цигельський. В 1908 році парохом став 42-річний отець Олександр Данилович. Вірні греко-католицької церкви надовго запам'ятали щирі, святі і повчальні промови отця Олександра.

Наприкінці 1913 року у місті налічувалось 6 тисяч 100 мешканців. З них 1600 чоловік були греко-католиками. Це найбільша кількість населення за історію міста, вершина його розвитку. На жаль, після цього місто пішло на спад. Причиною стала російсько-австрійська війна. З приходом росіян почалися підпали, грабування. Саме тоді, в осінь 1914 року, у штаб російських військ, що розміщався у Бібрці, був доставлений етапом арештований у Львові Митрополит Кир Андрей Шептицький. Перед допитом йому було дозволено помолитися у Бібрській церкві.

Це був другий приїзд Митрополита до Бібрки. Але надто гіркий і болючий.

Через рік у Бібрській церкві появляється другий духовний чин – сотрудник. Викликано це тим, що у місті греко-католиків ставало щоразу більше і одному священику тут вже було тяжко справлятися з роботою. І ось 13 жовтня 1915 року у Бібрку приїжджає новий священик – отець Василь Лаба. Для бібрчан він був взірцем найвищого українського патріотизму. Тому й не дивно, що саме отець Василь став головним капеланом УГА, а згодом доктор Василь Лаба був обраний ректором духовної семінарії у Львові. А на його місце сот рудником у церкві став отець Іван Мащак. Саме він допоміг священику Олександру Даниловичу організувати та задіяти окружний осередок УГК (Український Горожанський Комітет). Із 1921 року ця громадська спільнота допомогла багатьом українцям у вирішенні важливих справ, які при стосунках з чужими урядовцями не завжди мали правдивий і належний вислід.

За недовгий час отець Іван Мащак, як і його попередник отець Василь Лаба, пішов священиком в Українську Галицьку Армію (УГА). А отець Олександр Данилович відслужив у Бібрській церкві 28 років свого життя і у 70-річному віці відійшов у «вічне лоно» Боже. З належними почестями отця Олександра захоронено на бібрському цвинтарі. Після священика Даниловича на бібрській парафії деякий час служив отець Тріска.

В 1925 році Бібрська церква презентувала віруючим нового священика. Був ним тридцяти семирічний отець Данило Міхур, родом з села Миколаїв тодішнього Бібрського повіту (зараз у Пустомитівському районі). Він також був великим патріотом України і хотів бачити такими ж своїх парафіян. На жаль, у травні 1932 року отця Данила Міхура перевели на більшу парафію, у м.Броди.

Буквально через декілька днів отця Данила замінив священик Панчак. Він виявився добрим господарем церкви і запам'ятався бібрчанам електрифікацією святого храму. Наприкінці червня 1932 року у Бібрській церкві спалахнуло електричне світло. І саме тоді з візитацією на бібрську парафію приїхав Митрополит Кир Андрей Шептицький. Це вже третє їх високе Преосвященство вступило на бібрську землю. А у Бібрку приїхав отець Осип Дяків, який досить плідно працював у місті.

З новим приходом совітської влади Бібрська церква опустіла. Відчутним став натиск більшовицького режиму. Отця заставляють перейти на обряд православ'я. Жити стає нестерпно. І отець Осип в 1947 році переїжджає до маленького села Пнятина Перемишлянського району, яке колись належало до першої його парафії. Подальші діяння Бібрської церкви вже в обряді православ'я характерні тим, що тут надто швидко мінялися священики. Так, з 1947 року по 1990 рік їх було дванадцять. Перші з них, отці Кусів та Науменко, не підійшли місцевій владі та їх силовим структурам. Отців часто викликали в енкаведе, у міліцію та в прокуратуру. Закінчилося це тим, що раптово їх у місті не стало. Наступні два священики – Галонько та Манзуватий залишили добрі сліди за собою. Перший опарканував церкву і привів до ладу прицерковну земельну ділянку, а другий отець організував та виконав внутрішнє малювання церкви. І з 1956 року Бібрська духовна святиня отримала належний вигляд.

На той час до церкви ще допускалися діти, дехто приходив на молитву і з інтелігенції. Діти організовано і пишно приходили на Перше Причастя, урочисто їх тут хрестили. Такими щасливими подіями були востаннє 1958 та 1959 роки. Надалі церква для дітей заборонялась. Тут, біля церкви, в неділю та у святкові дні виставлялись спеціальні патрулі з атеїстів. Дивитись на це свавілля і беззаконня отець Манзуватий далі не міг і за власним бажанням залишив парафію.

Наступним священиком був отець Степан Цісик. Бібрській парафії він віддав 20 років свого життя – з 1959 по 1979 роки. Це був істинний, чесний служитель церкви, за що бібрчани йому щиро вдячні. Його захоронено з почестями в центральній частині нового цвинтаря.

Після священика Степана Цісика Бібрська церква деякий час не мала свого постійного священнослужителя. Цю святу місію виконував отець Іван Король із Львівського собору святого Юра. Через рік його замінив отець Михайло Пастернак. При ньому поліпшилося електроосвітлення церкви, підключено нові електролюстри (павуки).

Наступним парохом у місті був отець Євген Похожай. Його прах також покоїться на бібрському цвинтарі. В 1982 році Бібрська церкву обслуговував отець Стернюк. А в наступному році деякий час парохом був отець Йосиф Лучит. Періодично відправляв у Бібрській церкві й отець Євген Борковський із Стрілок.

З 16 вересня 1984 року бібрську парафію прийняв отець Мар'ян Галуйко. Він подбав про те, щоб церква всередині обновилася. І в 1988 роціпроведено велику роботу по художньому малюванню стін у церкві, а також її зовнішньому ремонту. З приходом до влади нових демократичних сил, Бібрська церкву святої Покрови 30 червня 1990 року відновлено в обряді греко-католицькому. Отець Мар'ян залишив церкву і взявся за зведення православного храму. Першим служителем у відновленій греко-католицькій церкві був отець Любомир, що повернувся після політичного заслання з Алма-Ати. А до того, у квітні 1990 року, отець із села Давидова Михайло Коваль урочисто освятив у центрі міста синьо-жовтий національний стяг.

З 1 липня 1990 року священиком у Бібрці став отець Михайло Трач. На його долю випала нелегка місія – стати новим проповідником національних і патріотичних ідей, довести до віруючих суть всенародної звитяги за незалежність, соборність і самостійність України. А потім наступив час відновлення давньої, історичної духовної святості у місті. Більш як через 790 років у Бібрці відновлено жіночий монастир. До нього зібралися сестри Згромадження Пресвятої Родини.11 листопада 1992 року монастир був освячений. Тут відбулася привселюдна Архієрейська Служба Божа. Урочистості духовні провів Верховний Архієпископ УГКЦ Блаженніший Мирослав Іван кардинал Любачівський.

У 1993 році церкву святої Покрови газифіковано і впроваджено центральне опалення. 26 лютого 1995 року отець Михайло залишив Бібрська церкву. Йому була надана інша парафія ближче до Львова. На його місце прибув отець Микола Коваль – молодий, енергійний священик, людина високого духовного інтелекту, добрих мрій та поривів. З його ініціативи було піднято питання про будівництво проборства при церкві, підтримано спорудження церкви у селі Шпильчина, зведено нову металеву огорожу біля церкви, впроваджено у практичну дію їдальню благочинної служби «Харітас» для малозабезпечених мешканців міста.

Велика активність молодого священика отця Миколи у всіх громадських акціях, його мудре і повчальне священиче слово у проповідях привернули багато нових людей до церкви. Виникла потреба проводити у свята та в неділю дві Літургії. Отже, потрібний був церкві новий священик-сотрудник. Поки це питання вирішувалося у Львівській консисторії, помічником, допоміжним священиком у Бібрці був отець Василь Копичин. Згодом священиком-сотрудником був призначений отець Дмитро Майкут. На цей час вже був відновлений Бібрський деканат греко-католицької церкви. Його деканом назначено отця Миколу Коваля. У 1996 році Бібрська церква святої Покрови урочисто святкувала своє 90-річчя.

Через рік отець Дмитро поміняв парафію. Він виїхав у Глиняни. На його місце священиком-сотрудником у Бібрку прибув отець Зеновій Телішевський із Свірзької парафії. Бібрська церква неодноразово вшановувалась найвищими духовними чинами. Оглядали і молилися у церкві святої Покрови Архієпископ Андрей Шептицький, Владика Мирослав Іван кардинал Любачівський, Владика Юліан Вороновський та багато інших. І від того вічним гарячим полум'ям любові до Бога горить у бібрчан їх свята віра, віра отців і дідів наших.

(Ярополк Царик «Духовні святині Бібрки»)

ДНЗ "Сонечко"

Дошкільно навчальний заклад «Сонечко»
м.Бібрка, вул.У.Кравченко, 17, інд. 81220
телефон 4-32-79
кількість дітей 140
кількість груп 4
кількість працівників 20
керівництво: директор Коцюмбас Євгенія Володимирівна
Заклад засновано: Рішенням Бібрської міської ради № 38 від 23.08.1976року
Чинний Статут закладу зареєстровано: Перемишлянською райдержадміністрацією 30.12.2008

Кожен педагог вивчає і визначає індивідуальні, особистісні риси кожного вихованця, педагоги закладу планують роботу так, щоб вона не була відірвана від реального життя.

Засновником дошкільного закладу є Бібрська міська рада, яка здійснює фінансування дошкільного закладу, його матеріально-технічне забезпечення, харчування та медичне обслуговування.

ДНЗ працює з 8.00 до 18.30 за п’ятиденним робочим тижнем. Вихідні дні: субота, неділя, святкові дні. Навчальний рік у дошкільному закладі починається 1 вересня і закінчується 31 травня. З 1 червня до 31 серпня у дошкільному закладі проводиться оздоровчий період

Заклад розраховано на 160 місць, 7 груп. Групи комплексуються за одновіковими ознаками. У закладі функціонують 6 груп загального розвитку з 10,5 годинним режимом перебування дітей.

У навчально-виховному процесі дошкільного навчання закладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття ), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька). Індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги.

Тривалість спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для дітей раннього віку – 10-15 хв., молодшого віку – від 15до 25 хв.(5-6 занять на тиждень)

Педагоги нашого дошкільного закладу, здійснюючи інтегративний підхід до розширення суб’єктивного досвіду дошкільників у самоцінних для цього віку видах діяльності (ігровій, музичній, трудовій, спортивній, художньо-театральній, самообслуговуванні, мовленнєвому спілкуванні, праці в природі) допомагають дошкільнятам педагоги:

1) Пізнавати навколишнє життя, його цілісності й різноманітності;

2) Розвивати в дитині відчуття гармонії в спілкуванні з природою та людьми, здатність реалізовувати свої потенційні можливості, задовольняти основні потреби;

3) Самостійно діяти, здійснювати власні вибори, визначатися із своїми пріоритетами, приймати незалежні рішення;

4) Пристосуватися до незвичних умов, відстоювати власні інтереси.

На території дошкільного закладу є тіньові павільйони для п’яти вікових груп, у яких діти перебувають під час несприятливих погодних умов.

Фізкультурно-оздоровча робота у дошкільному закладі проводиться протягом цілого робочого дня. Ранок розпочинається з гімнастики, яка включає посильні для дітей вправи. Щоб зацікавити дітей, гімнастиці надається ігрової форми, використовуючи сюжети відомих казок.

Особливо люблять діти виконувати вправи з віршованим супроводом.

Для урізноманітнення занять з фізкультури практикуються такі форми, як «Заняття-пригоди», «Шукачі скарбів», Прогулянка до чарівного лісу», «Ігри патріотів».Одна з найбільш ефективних форм активного відпочинку – це проведення розваг спортивного характеру.

Бібрська районна лікарня

Бібрська районна лікарня належить до структури закладів охорони здоров'я Перемишлянської ЦРЛ.

Медична допомога жителям Бібрської зони обслуговування надається Бібрської районною лікарнею, розрахованою на 100 ліжок, 2-ма амбулаторіями сімейного типу при Бібрській РЛ – Романівською та Свіржською, і 18-ми ФАПами.

Бібрська районна лікарня обслуговує населеня: 10865 жителів, із них міське населення – 3697 жителів, сільське – 7168 жителів, дитячого населення – 1492 ( сільського – 841, міського – 651). Підлітків -731 ( міського – 165, сільського – 566).

20 січня 1898 році репрезентація Бібрського повіту, одноголосно ухвалила рішення про спонсорування будівництва лікарні в м.Бібрка і надання їй імені “Цісара Йосифа І-го”, з нагоди 50-річчя уряду найсвятішого пана. Коли кошти було зібрано, повітова влада внесла прохання до уряду про дозвіл розпочати будівництво лікарні.

01 червня 1940 року це прохання уряд ухвалив і в 1906 році будівництво було розпочато на території спеціально закупленій під будівництво лікарні. Землі знаходились по вул. Рогатинській ( тепер Галицькій) у відстані від центру біля 1.5км. Лікарня була збудована згідно норм і плану затвердженими урядовою комісією і почала діяти в 1908 році.

До лікарняного корпусу входили наступні будови:

1. Головний будинок лікарні на два поверхи, що був розрахований на 47 ліжок ( це приміщення теперішнього поліклінічного відділення). Там була розміщено: операційна, пологовий зал, канцелярії, їдальні з магазинами, кімнати особистої гігієни. А також на 2-му поверсі, в центрі, була розташована каплиця та кімната сестер законниць ( сестер милосердя з згромадження).

2. Окремо було збудовано на 8 ліжок інфекційне відділення ( зараз адміністративний корпус).

3. Будинок адміністрації був розміщений у приміщенні теперішньої дитячої консультації. Там знаходилися кухня, пральня, і помешкання для обслуги жіночої статі.

4. Будинок-морг з кімнатою дезінфекції.

5. Будинок господарський зі складом для палива.

6. Приміщення – гардероб - роздягання і помешкання для обслуги чоловічої статі.

7. Криниця з насосом для подання води по трубах до всіх будинків.

Аналіз води було проведено у Кракові і вона була визнаною придатною до пиття. Для відведення нечистот була проведена каналізація трубами до збірника від усіх будинків.

Нажаль, зібраних коштів виявилось недостатньо і через це на прохання Бібрського повіту до обласного уряду вищий сейм дав 100 тисяч кром. Ця позика дозволила обладнати лікарню необхідним медичним інвентарем. повітова влада, згідно з постановою параграф 15 статуту від 28 липня 1897 року зобов’язалась з власних фондів виділити 50% на добудову та розбудову лікарні.

З дня 22.10.1908 році статут надає лікарні в м.Бібрка характер загально-народної згідно з постановою парламенту Австро-угорського королівства Галичини разом з великим Краківським князівством. В статуті лікарні також було вказано, що в майбутньому половину коштів нової будови, відбудови або розширення лікарняних будинків, т також впорядкування добудованих об’єктів буде відповідати повіт Бібрський.

У 1986 році було збудовано новий 5-ти поверховий корпус будинку Бібрської райлікарні.

Бібрська райлікарня потужністю 100 ліжок, з яких:

  • Хірургічне відділення – 15 в т.ч. травматологічні ліжка – 5
  • Терапевтичне відділення – 35
  • Гінекологічне відділення – 9
  • Пологове відділення – 5
  • Профліжко – 5
  • Дитяче відділення – 10
  • Неврологічне відділення – 10

Крім того, функціонують такі структурні підрозділи: поліклінічне відділення, дитяча консультація , жіноча консультація клініко-діагностична та біохімічна лабораторії, стоматологічні кабінети, зуботехнічна лабораторія, фізіотерапевтичний кабінет, УЗД кабінет, рентгенкабінети при поліклінічному відділенні та в стаціонарі Бібрської РЛ, відділення швидкої медичної допомоги та стерилізаційне відділення.

В поліклінічному відділенні Бібрської РЛ ведеться прийом вузькими спеціалістами: отоларингологом, хірургом, невропатологом, стоматологами, кардіологом, офтальмологом, гінекологом, онкологом, дерматологом, фтизіатром, дитячим неврологом, педіатрами, терапевтами та сімейними лікарями.

Бібрська лікарня та поліклініка обслуговують населення м.Бібрки та 12-ти сіл, котрі розміщені у радіусі 15км., це села – Лопушна, Суходіл, Вільхівець, Великі Глібовичі, Волощино, Підмонастир, Лани, Серники, Стрілки, Малі Ланки, Шпильчино, Залісся. Крім того, надається допомога селам, які відносяться до Бібрської зони обслуговування, це - Любешка, Стоки,Копань, Свірж, Свіржські Глібовичі, Кимир, Неділиська, Підгородище, Волове, Під’ярків, Неділиська, Ганачівка, Романів, Станимир.

АКУШЕРСЬКО-ГІНЕКОЛОГІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ

Акушерсько-гінекологічне відділення поділяється на пологове відділення, кількість ліжок - 10 ( 5 - пологових, 5 – профліжок) та гінекологічне відділення - на 9 ліжок.

Завідувачем відділенням є Боган Лариса Володимирівна( лікар акушер-гінеколог з вищою кваліфікаційною категорією).

Забезпеченість пологовими ліжками ( 5 ліжок) становить 3.00/00 на 10000 населення. Бібрка+приписна зона – 16391 чол., що відповідає середньостатистичним показникам в Україні. Забезпеченість профліжком 5 ліжок становить – 3.00/00.

Пологове відділення знаходиться на 5 поверсі лікувального корпусу, спроектовано відповідно до санітарно-гігієнічних стандартів для пологових відділень.

Відділення має 2 родзали для проведення сумісних партнерських пологів, маніпуляційну, дитячу, післяопераційну палати, дитячу палату інтенсивної терапії, роздаточну, душову, санпропускник, два окремі виходи з відділення, 3 палати для сумісного перебування матері і дитини.

Пологове відділення Бібрської районної лікарні оснащене апаратурою і інструментарієм в кількості, що відповідає кваліфікаційним характеристикам районних лікарень, а саме: 2 кювези, кардіотокограф, киснем, столи з підігрівом для немовлят, апарат ШВЛ, відсмоктувачі, інфузомат, пульсоксиметр, кульпоскоп, ларингоскоп для новонароджених.

В акушерсько-гінекологічному відділенні працюють 4 акушер-гінекологи, в т.ч. з вищою категорією -3, анестезіологи - 4, в т.ч. з вищою категорією – 2, неонатолог – 1, середній персонал відділення ( акушерки, медсестри палати новонароджених, медсестри гінекологічного відділення) - 10, мають вищу категорію – 3, першу - 3, другу-1.

У відділенні працюють такі лікарі акушер-гінекологи:

- Баранова Наталія Павлівна;
- Боган Лариса Володимирівна;
- Дацко Галина Ярославівна;
- Струк Зоряна Дмитрівна.

Лікар неонатолог: Герасименко Оксана Осипівна.

У пологовому відділенні надається допомога: проведення фізіологічних пологів, кесарські розтини. За останні роки у відділенні впроваджено в практику медикаментозне знеболення пологів та застосування при кесарських розтинах спинно-мозкової або перидуральної анестезії.

Однією з частин невідкладної гінекологічної допомоги у гінекологічному відділенні є надання допомоги при загрозі переривання вагітності в терміні до 22 тижнів, загострення хронічного сальпінгоофориту, порушення менструального циклу, симптоматичні міоми матки, позаматкової вагітності.

ХІРУРГІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ

Стаціонарна хірургічна допомога в місті Бібрка та зоні обслуговування Бібрської РЛ надається у хірургічному відділенні Бібрської районної лікарні. В.о. зав.хірургічним відділенням є лікар хірург Ключинська Лариса Ігорівна. Хірургічну допомогу надають лікарі хірурги: 1- вищої кваліфікаційної категорії, 1 – другої кваліфікаційної категорії, 1 - лікар, що отримав сертифікат по хірургії та 1 – лікар травматолог другої кваліфікаційної категорії.

Хірургічне відділення розташоване на третьому поверсі та розраховане на 15 ліжок в т.ч. 5 травматологічних. Відділення розділено на 2 частини – «чисту» і «гнійну», відповідно мається чиста та гнійна перев’язочні.

Палати розраховані на 4 ліжка, для важкохворих на 1-2 ліжка. Палати для післяопераційних хворих та палата інтенсивної терапії обладнані центральною подачею кисню, апаратом для відсмоктування слизу, шафою невідкладної допомоги, де мається відповідний набір необхідних інструментів та медикаментів а також апарат штучної вентиляції легень. У відділені є окрема маніпуляцій на обладнана шафами з медикаментами для надання медичної невідкладної допомоги та сейфом для зберігання сильнодіючих і наркотичних препаратів, холодильником для зберігання медикаментів у відповідному температурному режимі. На випадок аварійного відключення електроенергії в лікарні встановлено автономне безперебійне живлення. Половину «чистого» крила займає операційний блок, який складається з операційної, передопераційної кімнати, санітарної кімнати ванної та кімнати для переодягання.

У штаті відділення: 1 ст. лікарів з них - 0.75ст хірургів – три по 0.25ст. та 0.25ст лікаря травматолога.

Склад хірургів у хірургічному відділенні:

- Ключинська Лариса Ігорівна

- Ружніцький Антон Іванович

- Курч І.М.

Лікар травматолог: Кудрявцев Юрій Юрійович.

Один сестринський пост ( 5 ставок), одна перев’язочна медична сестра. Догляд за хворими здійснюють 5 молодших медичних сестер. Всі ставки укомплектовані фізичними особами.

В операційному блоці працюють чотири лікарі анестезіологи по 0.5ст., два анестезисти ( 1.5ст), одна операційна медична сестра, одна молодша медична сестра.

У відділенні надається планова та ургентна допомога хворим хірургічного та травматологічного профілю, урологічних, офтальмологічних та ЛОР хворих. Аналізуючи надання планової хірургічної допомоги, вони проводяться з приводу кил черевної стінки ( пахових, стегнових, післяопераційних, рецидивних), варикозного розширення вен нижніх кінцівок, хронічних холециститів, доброякісних утворів м’яких тканин ( атероми, ліроми, гігроми), урологічного профілю ( водянки яєчка, фімози). Незначне збільшення планових операцій з приводу хронічного холециститу пов’язане з удосконаленням малоінвазивної лапароскопічної хірургії, що впроваджено у Бібрській РЛ з листопада 2010року.

Особлива увага приділяється важкохворим та новопоступившим. Всі хворі, які поступили в стаціонар оглядаються завідувачем відділення. Для якісного надання медичної допомоги хворим, які перебувають у важкому стані і є складними для діагностики, або потребують спеціалізованої хірургічної допомоги, викликаємо консультантів по «санавіації».

Обстеження і лікування хворих проводиться згідно сучасних досягнень науки та техніки та наявних можливостей в нашій лікарні, за останній рік впроваджено діагностичну лапароскопію. При потребі дообстеження хворі скеровуються в Перемишлянську центральну лікарню та обласні установи.

У лікарні організовано консиліуми за участю головного лікаря, завідувачів відділеннями та вузьких спеціалістів, в тому числі обласних, в залежності від наявної у хворого патології.

Протягом останніх трьох років впроваджена в хірургічному відділенні Бібрської РЛ методика застосування хірургічної сітки при проведенні операцій герніопластики. Хворі спостерігаються протягом останніх 1.5 - 3 років, результати добрі, ускладнень в післяопераційному періоді і у віддалений термін не було, відсутні рецидиви.

У листопаді 2010року впроваджено в хірургічному відділенні Бібрської РЛ методику малоінвазивної хірургії та проведено 4-ри лапароскопічні холецистектомії. Результати добрі.

У структурі невідкладної хірургічної допомоги переважають гострий апендицит, холецистит, перфоративна виразка шлунка та травми шкіри, підшкірної клітковини, кістково-м’язевої системи, травми органів черевної порожнини і грудної клітки, опіки. У зв’язку з тим, що через Бібрку та села в зоні обслуговування Бібрської РЛ проходить траса міжобласного та міжрайонного значення, залізно-дорожня колія, досить високою є госпіталізація та лікування хворих з поєднаною травмою тіла.

Ургенція здійснюється цілодобово трьома хірургами, травматологом, операційним блоком при необхідності викликаються лікарі сумісних спеціальностей (терапевти, гінекологи, педіатри, невропатологи).

Для хірургічних хворих є можливість використання таких методів обстеження:

1. Інструментальні методи дослідження, ультрасонографію органів черевної порожнини, рентгенографію та рентгеноскопію органів черевної порожнини, грудної клітки, фіброгастродуоденоскопію.

2. Малоінвазивна діагностична лапароскопія.

3. Методи функціональної діагностики: пневмотахеметрію, спірометрію, електрокардіографію.

4. Лабораторні методи дослідження: загальний аналіз крові та сечі, тривалість кровотечі, коагулограма, печінкові і ниркові проби, білки крові, діастази сечі, амілаза крові, визначення групи крові, Rh-фактора.

5. Лабораторні серологічні реакції проводяться в серологічному кабінеті лабораторії.

Хворі при поступленні в стаціонар оглядаються черговим лікарем і ургентним хірургом.

Серед позитивних моментів в наданні хірургічної допомоги є забезпечення лікарні новим ФГС. Це дозволить в короткий термін провести ФГДС хворим з шлунково-кишковими кровотечами. В 2010 році впроваджено лапароскопічні операції.

У 2009 році налагоджено діяльність у хірургічному відділенні пересувного рентгенологічного апарату, що дає можливість дообстежити хворого, який поступає в ургентному порядку і потребує уточнення діагнозу.

З діагностичною метою в хірургічному відділені при травмах грудної клітки проводяться пункції плевральної порожнини, а при травмах черевної – папароцентез. При наявності у хворого пневмо-гематораксу – накладається дренаж по Бюлау.

Крім оперативної діяльності в стаціонарі доводиться займатись лікуванням хворих консервативними методами з використанням медикаментозних засобів, фізіотерапевтичного та бальнеологічного лікування, масажу, лікувальної фізкультури.

Перед оперативним втручанням у відділенні проводиться антибіотикопрофілактика післяопераційних гнійно-септичних ускладнень. Проводиться профілактика тромбоемболічних ускладнень, в основному, проводимо клексаном чи фраксіпарином.

Операційний матеріал направляється в паталогогістологічну лабораторію ОКЛ для гістологічного дослідження.

Задовільні результати оперативного лікування пояснюються, в більшості випадків, правильною діагностикою, адекватною передопераційною підготовкою, яка включає корекцію водно-електролітного балансу, антибіотикопрофілактику та детоксинаційну терапію.

Амбулаторна допомога хірургічним хворим надається в хірургічному кабінеті Бібрської поліклініки.

Прийом проводиться двома хірургами з 9.00 – до 18.00 години. Хірургічний кабінет розміщений у трьохкімнатному приміщенні в одному з яких ведеться прийом хворих та профілактичні огляди, друге виконує функцію операційної та перев’язочної, а між ними є приміщення для дезінфекції, стерилізації інструментів.

В поліклініці зареєстровано 0.75ст. лікаря-хірурга, 1.0 ст. медичної сестри, 0.75 ст. – молодшої медсестри. Працює двоє хірургів. Операційна та перев’язочна в поліклініці обладнана необхідним мінімум інструментарію, освітлювальною технікою, сухожаровою шафою.

Постійно, згідно графіку, проводяться огляди учнів шкіл міста та приписної дільниці, зон обслуговування Романівської та Свіржської амбулаторій, що має велике значення в профілактиці та ранньому виявленні із наступним оздоровленням патології.

Всім хворим, які звертаються в поліклініку, проводиться флюорографічне обстеження органів грудної клітки, онкоогляд, гінеколог проводить огляд жінок з цитологічним обстеженням. Особам чоловічої статі, віком понад 30-ть років, проводиться огляд простати. Для обстеження амбулаторних хворих використовуються всі методи, як і в стаціонарних умовах: клінічні аналізи крові, сечі, біохімічні обстеження крові, рентгенологічні, ультразвукові обстеження. Правильно проведена та організована профілактична робота в певні мірі може привести до зниження захворюваності населення, завдяки ранньому виявленню патологічних процесів та в подальшому динамічному спостереженні. Огляд хірургом дає змогу виявити ряд захворювань, як гострих так і хронічних, які протікають із нечіткою стертою клінічною картиною, або в ранніх стадіях, які проявляються незначною симптоматикою. Також проводиться відбір хворих з хронічними захворюваннями ( варикозне розширення п/ш вен, хронічний кам’яний холецистит, ускладнена виразкова хвороба та ін.), які підлягають плановому оперативному оздоровленню.

Диспансерна робота буде ефективною лише тоді, коли будуть дотримані наступні принципи:

1. Активне виявлення хворих у ранніх стадіях захворювання;

2. Систематичне динамічне спостереження за станом здоров’я людей диспансерної групи по нозологічних одиницях;

3. Проведення, по можливості, оздоровлення в повному об’ємі із застосуванням нових методик обстеження та лікування;

4. Повноцінність диспансерного огляду, яка досягається завдяки участі в них широкого кола спеціалістів, проведення повного комплексу амбулаторних та інструментальних обстежень.

Диспансерному огляду хірурга підлягають хворі з облітеруючим ендартеріїтом, тромбофлебітом, варикозним поширенням поверхневих вен нижніх кінцівок, хронічним остеомієлітом, тріщинами та норицями прямої кишки, післяопераційними станами ( з приводу виразкової хвороби, зобу).

Хворі із грижами, ускладненими виразками шлунку та 12-палої кишки, калькульозним холециститом, вузловим зобом, хронічними анальними тріщинами у зв’язку з неефективним консервативним лікуванням, враховуючи відповідні покази після обстеження, в плановому порядку оздоровлюються в хірургічному відділенні Бібрської райлікарні або обласної клінічної лікарні.

В широкому діапазоні для оздоровлення диспансерних хворих використовується фізіотерапевтичне лікування, ЛФК.

В поліклініці використовуємо відновне лікування з використанням фізіопроцедур, масажу та лікувальної фізкультури.

НЕВРОЛОГІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ

Неврологічне відділення Бібрської РЛ розташоване на 2-му поверсі приміщення лікарні та має розгорнутих 15 ліжок. Очолює відділення лікар невролог вищої категорії – Донцова Ірина Євгенівна. Тут працюють 4 сестри медичні та 4 молодших медичних сестер.

Відділення надає кваліфіковану первинно спеціалізовану допомогу неврологічним хворим.

Допомога надається цілодобово. Особливістю неврологічного відділення є те, що тут лікуються хворі з дуже важкою патологією головного мозку – інсультами. Часто це пацієнти без свідомості, пацієнти, що мають розлади життєво важливих функцій, чи ковтання, порушенням функції сечовипускання. Ці особливості наших пацієнтів, а також серйозність проблеми інсультів, наслідків цього захворювання є дуже важливою особливістю нашої праці, яка вимагає постійної напруженої роботи, уваги та турботи до пацієнтів.

Використовуючи досвід попередніх поколінь, сучасні діагностичні методи нейровізуалізації, намагаємось вчасно діагностувати такі захворювання, як пухлини головного мозку, розсіяний склероз, хвороби периферичної нервової системи.

Своїм досвідом з нами ділиться районний невролог Бойко Ігор Богданович, який працює в нас по сумісництву. В 2010році прийнято нового лікаря невролога – Глущенко Ярославу Олександрівну.

Будучи структурним підрозділом Бібської РЛ широко використовуються допоміжні методи обстеження, та консультації всіх спеціалістів нашої лікарні.

Протягом року в стаціонарі неврологічного відділення лікується близько 300 хворих.

Бібрська поліклініка

м.Бібрка, вул.Галицька, 144, тел.: (0263) 4-33-03

Завідуючий поліклініки: Ружніцький Антон Іванович

Рік заснування корпусу в якому на даний час знаходиться поліклінічне відділення Бібрської рай лікарні був збудований в 1908 році. Після відкриття нового корпусу лікарні у 1986 році в старому приміщенні лікарні було відкрити поліклінічне відділення.

На даний час в поліклінічному відділенні працює 80 працівників, функціонують 19 кабінетів:

  • Долікарський
  • Стоматологічний (лікарі Скрипник І.І.; Павлів Г.М.; Залога І.І.; Струк О.Б.; Курись Т.З.; Ружніцька О.Б.; Шваюк Н.О.)
  • Хірургічний (лікар Ключицька Л.І.)
  • Реєстратура
  • Рентгенкабінет
  • Маніпуляцій ний кабінет
  • Терапевтичний (Зубаль У.Б.; Хомин М.Р.)
  • Неврологічний (лікар Донцова І.Є.)
  • Кабінет сімейного лікаря (Сенюк І.М.; Корж Д.А.; Гула-Монах Г.Я.)
  • Кабінет функціональної діагностики (ЕКГ) – (лікар Матвєєв С.В.)
  • Дерматовенерогічний (Боржієвська Г.А., Матвійків Р.З.)
  • Лор кабінет (лікар Зубаль А.П.)
  • Офтальмологічний (Лікар Кудрявцев Ю.Ю.)
  • Клініко-діагностична лабораторія
  • Фізіотерапевтичний
  • Кабінет УЗД (лікар Чубінська О.І.)
  • Дитяча консультація (лікарі педіатри – Гула Я.В., ІвашкоЛ.І., дитячий невролог – Ружніцька Л.В., дитячий ЛОР – Герасименко О.О.)
  • Жіноча консультація ( акушер-гінеколог Баранова П.П., Пушкар Г.І., Струк З.Д.)
  • Центральна стерилізаційна.

ТЕРАПЕВТИЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ

Терапевтичне відділення розташоване на першому поверсі Бібрської РЛ. Розраховане на 35 ліжок , має своєму складі палату інтенсивної терапії, де надається допомога хворим , що потребують реанімаційних заходів.

Завідувачем відділення є терапевт з вищою категорією- Пелех Наталія Андріївна. Також у відділенні працює лікар-терапевт з вищею категорією – Бойко Наталія Євгенівна.

При потребі під час ургентних чергувань невідкладну допомогу надають такі лікарі:

- Хомин Марія Романівна
- Зубаль Уляна Богданівна
- Сенюк Ігор Михайлович

 

Кількість важких хворих та хворих, що потребують невідладної допомоги зростає з року в рік, це хворі з :

- гострим інфарктом міокарду
- ускладненими гіпертонічними кризами
- порушенням серцевого ритму
- неясні для діагностики хворі, що потребують встановлення діагнозу та моні торування.

Ліжко-дні відділенням з року в рік перевиконує. Під час епідемії Каліфорнійського грипу було розгорнуто додатково 15 ліжок і проліковано 100 хворих з пневмонією, жоден хворий з цією патологією під час епідемії не помер.

ДИТЯЧЕ ВІДДІЛЕННЯ

Дитяче відділення розташоване на другому поверсі Бібрської РЛ, та розраховане на 10 ліжок. Також при дитячому відділенні існують ліжка з денним перебуванням хворих дітей ( денний стаціонар).

Завідувачем відділення є лікар-педіатр Довбецький Петро Павлович. У відділенні також надають допомогу такі лікарі, як:

- Івашко Леся Іванівна
- Корж Дарія Андріївна
- Гула Ярослава Василівна
- Герасименко Оксана Осипівна
- Дитячий невролог- Ружніцька Людмила Влацлавівна

У відділенні надається планова та ургентна медична допомога дітям, при потребі викликаються консультанти по санавіації.

Газета «Погляд»

Практично єдиним засобом масової інформації, який висвітлює місцеві події, на території Бібрської міської ради є газета «Погляд».

Засновником газети є молодіжна організація «Відродження». Дата створення щотижневика припадає на 24 серпня 2002 року. Саме тоді вийшов її перший номер.

Але в той час, через фінансову скруту газета припинила свою діяльність. Лише після Майдану, наприкінці 2004-го, на хвилі «помаранчевого» підйому народного духу Бібрка отримала тижневий засіб масової інформації. Депутатами Бібрської міської ради ІV- го демократичного скликання була підтримана місцева преса і у 2005-2006 роках на підтримку «Погляду» вони виділили по 5 тисяч гривень.

Надалі газета продовжує своє існування за фінансової підтримки Ореста Краєвського і Тараса Чабана. «Погляд» виходить накладом у 800 примірників і розповсюджується безкоштовно аж до квітня 2011 року. З цього моменту газета одержує нове обличчя. Вона випускається на більшому форматі та висвітлює ще більше інформації. Для забезпечення подальшого виходу щотижневика на нього встановлюється символічна ціна розміром у 50 копійок. Періодично змінюються редактори даного видання, сьогодні виконуючим обов'язки редактора є В.Б.Репета.

Газета «Погляд» виходить щочетверга на чотирьох сторінках українською мовою. Вона розрахована на найширшу читацьку аудиторію. «Погляд» – газета кожного бібрчанина, газета про людей і про владу, газета, якій довіряють. «Погляд» у читачів асоціюється як газета інтелігентних, мислячих людей, яким небайдуже майбутнє рідного міста та країни. Враховуючи сучасний стиль написання матеріалів і висвітлення найактуальніших проблем життя нашого міста видання по праву користується повагою і популярністю як серед ділових кіл, так і серед широких верств населення.

Нині газета пропонує досить вигідні розцінки для розміщення комерційної реклами на своїх сторінках. Для роботи з рекламодавцями створюються сприятливі умови. На сьогоднішній день світ побачило більше 300 випусків газети «Погляд».

Будинок дитячо-юнацької творчості

м.Бібрка, вул.Грушевського, 21
кількість учнів 302
кількість гуртків 14
кількість працівників 14
керівництво Худа Віра Миронівна

Шпильчинська початкова школа

Шпильчинська загальноосвітня початкова школа І-го ступеня
с.Шпильчина вул..Церковна, 1. інд. 81220
телефон 4-32-48
кількість учнів 14
кількість класів 4
кількість вчителів 2
керівництво: директор Бобечко Галина Степанівна

Державне підприємство "Бібрське лісове господарство"

Державне підприємство “Бібрський лісгосп” – це комплексне господарство, яке займається охороною та захистом лісу, лісовідновленням та лісорозведенням, лісозаготівлями та переробкою деревини.

Лісгосп знаходиться в південно-східній частині Львівської області на території Перемишлянського, Пустомитівського, Жидачівського та Миколаївського районів. Площа лісгоспу 26703 га.

До складу господарства входить шість лісництв, автоколона, нижній склад.

Історія підприємства

Господарство було організовано в 1939 році на базі власних лісів та лісів, які належали організаціям і підприємствам.

Керівництво підприємства

директор Філіп Іван Степанович
головний лісничий Гула Ярослав Михайлович
головний інженер Війтович Ігор Іванович
головний економіст Біла Ірина Григорівна
головний бухгалтер Дзяна Ксенія Петрівна

Графік прийому громадян керівництвом підприємства

директор Філіп Іван Степанович вівторок 8.00-12.00 п'ятниця 8.00-12.00

головний лісничий Гула Ярослав Михайлович четвер 8.00-12.00

головний інженер Війтович Ігор Іванович середа 8.00-12.00

Структура підприємства

До структури підприємства входять:
- 6 лісництв;
- Нижній склад (Перемишлянський р-н, с. В.Глібовичі 263-4-43-69)
- автоколона (Перемишлянський р-н, м.Бібрка 263-4-30-04)

Лісництва

Брюховицьке лісництво с.Брюховичі, Перемишлянського р-н тел. (263) 5-55-17

Перемишлянське лісництво м.Перемишляни, вул. Галицька тел. (263)2-17-51

Романівське лісництво Перемишлянський р-н, с. Романів тел. (263) 4-64-23

Старосільське лісництво Пустомитівський р-н, с. Старе село. тел. (230) 2-94-26

Свірзьке лісництво Перемишлянський р-н, с. Свірж тел. (263) 5-51-46

Суходільське лісництво Перемишлянський р-н, с. Суходіл тел. 263-4-46-27

Контактна інформація

Державне підприємство Бібрське лісове господарство

Україна, 81220,
Львівська обл., Перемишлянський р-н.,
м.Бібрка, вул. В.Стуса, 44
тел: (03263) 43225
Факс: (03263) 43225. Сайт: http://bibrkalis.lviv.ua/

По лісорослинному районуванню територія розміщення лісів ДП “Бібрський лісгосп” відноситься до західного лісостепу району Подільського плато в зоні Львівсько-Бережанського водороздільного плато.

В цілому клімат вищеназваного лісорослинного району сприятливий для успішного виростання наступних деревних і чагарникових порід: бука, дуба, ясена, клена, ялини, модрини і інших порід.

Територія ДП “Бібрський лісгосп” по характеру рельєфу є водороздільним хребтом між притоками Дністра, Прип’яті, Західного Бугу і разом з тим частиною головного Європейського водорозділу, який проходить по території Львівської області із сходу на захід по лінії Олесько-Львів-Розточчя.

Ліси лісгоспу розташовані на території Подільського горбогір”я. Подільське горбогір”я дуже розчленоване і по формі рельєфу ділиться на два райони:

а) Бібрсько-Перемишлянський район (Бібрське, Стільське і Перемишлянське горбогір”я);

б) Гологірське плато.

Бібрсько-Перемишлянський район виділяється типовим горбистим ландшафтом з абсолютними висотами над рівнем моря до 340 м.

Гологірське плато – найвищий район рівнинної частини області, абсолютна висота – г.Камула (472 м над рівнем моря).

Територія ДП “Бібрський лісгосп” характеризується широколистяними буково-дубовими і дубово-грабовими лісами і переважно сірими і темно-сірими лісовими грунтами. Основний фонд утворюють дерново-підзолисті-глеєві грунти.

По видовому складу переважають бучини, які займають 46.0 % покритої лісом площі; дубові насадження – 28,4 %; грабові – 5,9 %; соснові- 5.2 %; модринові – 3,8 %; кленові – 2,9 %; березняки – 2,4 %; ялинові – 2,0 %; вільшаники – 1,9 %; ясенові –1,3 %; інші породи–0,2 %.

Розрахункова лісосіка по головному користуванню становить 21,7 тис.м3, в тому числі букове господарство займає - 15,2 тис.м3, дубове господарство – 0,3 тис.м3, грабове господарство – 1,6 тис.м3, березове – 0,6 тис.м3, модринове – 2,9 тис.м3, вільхове – 1,1 тис.м3.

Рубки пов’язані з веденням лісового господарства проводяться на площі 610 га з об’ємом заготівлі 13,5 тис.м3.

З метою розробки раціональних способів та технологій відновлення корінних букових деревостанів природнім насіннєвим шляхом у 2003 році в лісгоспі закладено експериментально-виробничий стаціонар площею 13 га. Закладено одинадцять секцій: суцільна вузько лісосічна рубка; рівномірна поступова двоприйомна рубка; рубка Вагнера; рівномірна поступова триприйомна рубка; угловинна триприйомна рубка; добровільно-вибіркова рубка; групово-вибіркова триприйомна рубка; суцільна лісосічна рубка; гніздово-вибіркова рубка; добровільно-вибіркова сильної інтенсивності; контроль.

Крім задоволення потреб народного господарства в деревині, ліси підприємства мають велике природоохоронне і рекреаційне значення. Вони виконують грунтозахисні, водоохоронні, естетичні і санітарно-гігієнічні функції, так як це є зелена зона м. Львова.

Об'єкти природно-заповідного фонду

На базі лісгоспу створено 2 об'єкти природно-заповідного фонду на площі 933 га, що складає 3,5 %, в тому числі:

Заказник місцевого значення "Романівський" – 482 га – 1,8 %

Заказник місцевого значення "Свірзький" - 451 га – 1,7 %.

Екологічні стежки, рекреація

На території Перемишлянського району в Романівському лісництві створена екологічна стежка на г. Камула,

Гологірське плато – найвищий район рівнинної частини області, абсолютна висота – г. Камула ( 472 м. над рівнем моря). Це найвища точка між Уралом і Карпатами. Характерною рисою даною екологічної стежки являється наявність багатьох низовин ( котлован головного водорозділу), який розділяє плато на декілька масивів з висотами більше 400 м.. Плато покрито насадженнями, тут, в основному проростають буково – дубові і буково грабові деревостани.

Основне призначення екологічної стежки складається із таких взаємопов’язаних компонентів, як оздоровлення, рекреація, просвіта, навчання і виховання.

Екологічне виховання та екологічна освіта населення, насамперед підростаючого покоління, виховання у дітей дбайливого ставлення до природи, її різноманітності і багатств, пропаганди різних форм екологічної грамотності в природі – все це забезпечує дана екологічна стежка. Крім того, дана екологічна стежка допоможе привернути увагу місцевих органів влади до необхідності співпраці із закладами освіти в природоохоронній сфері.

Головна мета екологічної стежки – це виховання екологічної і грамотної поведінки людини на природі і поширення знань про природу та людину як невід’ємні частини довкілля.

Основними завданнями екологічної стежки є:

-ознайомлення відвідувачів з об’єктами живої і неживої природи;

-розробка та проведення у відповідних пунктах стежки теоретичних та практичних знань;

-пропаганда природоохоронних заходів, інформування про види рослин, пам’ятки природи, що трапляються на заданому маршруті.

Маршрут даної екологічної стежки обраний з рекреаційно-естетичного та інформаційного погляду (надзвичайні для даної місцевості скелі, ландшафти виняткової краси тощо). Дана екологічна стежка знаходиться неподалік від автомобільної дороги, яка проходить з с. Романів – на Перемишляни.

Дана екологічна стежка починається в кварталі 10 виділ 1 і проходить до гори Камула, яка знаходиться в кварталі 16 виділі 5. Далі маршрут екологічної стежки пролягає через квартал 10 виділ 6, квартал 5 виділ 18, через виділи 15; 11; 9; 6; 5 цього ж кварталу, квартал 1 виділи 9 і 8. Протяжність екологічної стежки 2,2 км.

Пункт 1. Інформаційний щит.

На початку стежки встановлений головний стенд-щит, на якому зображена карта схема всієї стежки із зазначенням всіх зупинок. Стенд має укриття від дощу та сонця.

Пункт 1 а. Сходи дерев’яні.

Вони встановлені по маршруту екологічної стежки при підйомі до гори Камула, шляхом розпилювання дубових колод на дві частини.

Пункт 2. Альтанка.

Вона встановлена на г.Камула на висоті 472 м над рівнем моря.

Пункт 3. Лавки і стіл з накриттям.

Вони розміщені по маршруту екологічної стежки в буковому стиглому деревостані. Склад насадження 10Бк+Мд. Вік 105 років висота 33 метри діаметр 50 см., бонітет Іа. Запас на 1 га 454 м3.

Пункт 4. Комплект стола і лавок з накриттям.

Вони встановлені в кварталі 5 виділі 18 в стиглому буковому деревостані. Склад насадження 10Бк+Г. Вік 105 років висота 32 метри діаметр 46 см., бонітет Іа. Запас на 1 га 400 м3.

Пункт 5. Стіл з стільцями.

Вони встановлені в кварталі 5 виділі 11, біля Кам’яного стіжка, який має висоту до 7,7 м.

Пункт 6. Альтанка.

Вона встановлена в кварталі 5 виділі 5. Біля альтанки спостерігається наявність виходу на поверхню материнської породи (кам’яні скелі висотою 20 м і більше).

Пункт 7. Інформаційний щит.

Він встановлений у пристигаючому буковому деревостані. Склад насадження 8Бк1Г1Б. Вік 65 років висота 27 метри діаметр 28 см., бонітет Іа. запас на 1 га 328 м3.

Бібрське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів

Головним завданням Бібрського ЛВУ є надання послуг щодо безперебійного транспортування природного газу споживачам Львівської області і м.Львова та забезпечення нормального функціонування системи магістральних газопроводів Іванцевичі-Долина ІІ-ІІІ нитки, Київ-Захід України ІІ нитка, Дашава-Мінськ, Пукеничі-Долина.

Дата створення – 1977 рік;

Чисельність працюючих – 480 чоловік.

Бібрське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів було створене в жовтні місяці 1977 року, згідно наказу ВО,,Львівтрансгаз” №468 від 25.10.1977 року. Начальником управління був призначений Шустикевич Іван Володимирович.

В ті роки проводилось будівництво магістральних газопроводів системи Іванцевичі-Долина по території Пустомитівського, Перемишлянського, Жидачівського та Стрийського районів.

Водночас з будівництвом газопроводів Іванцевичі-Долина ІІ і ІІІ нитки поблизу міста Бібрка велось будівництво компресорної станції з двома компресорними цехами.

Перший компресорний цех був введений в дію в 1979 році, другий – в 1984 році. Кожен цех обладнаний десятьма газоперекачуючими агрегатамиСТД 4000-2 з відцентровими нагнітачами типу 280-12-7 з електропроводом від електродвигунів. Загальна потужність приводу двох цехів складає 80 МВт.

Із завершенням будівництва магістральних газопроводів і компресорних цехів розпочато газифікацію міста Бібрки та навколишніх населених пунктів. На даний час управління надає послуги по транспортуванню газу промисловим підприємствам, бюджетним організаціям, комунально-побутовим споживачам та населенню міста Львова, Пустомитівського, Перемишлянського, Жидачівського, Стрийського, Золочівського, Жовківського та ін. районів.

Великі інвестиції керівництво УМГ ,,Львівтрансгаз” вносило в розвиток соціальної сфери. Для працівників управління було збудовано три житлові будинки на 145 квартир, а для мешканців Бібрки – дитячий садок на 160 місць, школу на 1000 учнів, лікарню на 205 місць.

Бібрська бібліотека-філія для дітей Перемишлянської ЦБС

м.Бібрка, вул.Тарнавського,22, Перемишянського району Львівської області тел.4-32-30

Трохи історії

Бібліотека заснована у 1947 році. Першим завідуючим бібліотекою був Баженов Н.М.. За часи функціонування бібліотеки в її стінах працювали такі висококваліфіковані працівники, як Царик Марія Петрівна, Комар Роман Ілліч, Резник Анатолій Петрович, Лотиш Ольга Іванівна, Кінаш Віра Володимирівна, Залога Галина Богданівна та ін.

У 50-60 рр. при бібліотеці діяла студія для початківців – літераторів, яку очолювала письменниця Злата Каменкович. У студії займались 15 дітей, серед них зокрема Костирко Ілля , Пахолок Ірина, Філь Марія, Царик Ярополк.

Дотепер зберігся будинок по вул. Церковній де знаходиться перша адреса бібліотеки. Ще два рази заклад змінював місце прописки, а у 1961 році фонд бібліотеки було перевезено на вул. Леніна ( теперішня назва Генерала Тарнавського, 22 ) і ось уже 49-й рік бібліотека працює незмінно в цьому будинку. Фонд бібліотеки розташований в двох залах загальною площею 88 метрів квадратних.

Найстаріші видання геніальних українських літераторів збережені у бібліотеці – це „Вибрані поезії „ , Леся Українка 1949р. ( держлітвидав). Повне зібрання творів Т.Г.Шевченка в 10- ти томах ( ІІ доповнене і виправлене видання 1951 р. АН УРСР).

Наша місія

Бібліотека , як культурно – освітній та інформаційний заклад , надає кожній дитині вільний доступ до книги та інформації для набуття знань, для духовного збагачення , а також для корисного проведення вільного часу, для розваг тощо. Бібліотека відкрита для кожного користувача. Послугами нашої книгозбірні можуть користуватися дошкільники, учні 1 -9 класів, а також учні старшої школи, батьки школярів, фізичні та юридичні особи, які професійно займаються проблемами дит. книги і читання. Ці категорії читачів користуються абонементом і чит. залом.

Читачі бібліотеки мають право отримувати безкоштовно будь - яку інформацію , допомогу в процесі відбору та пошуку джерел інформації, брати участь у всіх заходах, які проводить бібліотека, висловлювати свою думку про діяльність бібліотеки і її працівників, вносити свої пропозиції , побажання, зауваження щодо покращення роботи закладу.

Будь – які матеріали , отримані для користування в режимі читального залу можна копіювати.

Студенти вищих навч. закладів всіх рівнів акредитації теж отримують інформацію ( по можливості) щодо складання рефератів, курсових і дипломних робіт.

Загальні положення

1. Користувачі бібліотеки зобов”язані дотримуватись правил користування бібліотекою , дбайливо ставитись до документів з фонду книгозбірні, при одержанні перевірити їх кількість та наявність будь – яких пошкоджень, про що повідомити бібліотекаря, який зобов”язаний зробити на документах відповідну позначку, в іншому разі за виявлені дефекти нестими відповідальність користувач.

2. Розписуватись за кожний одержаний в бібліотеці матеріал в формулярі ( крім дошкільників та учнів 1- 4 класів) .

3. Повертати книги та матеріали у визначені бібліотекарем терміни.

4. Дбайливо ставитись до майна бібліотеки, дотримуватись тиші та правил поведінки.

5. При втраті книги ( документу ) з фонду бібліотеки замінити його аналогічним, чи рівноцінним ( визнаним бібліотекою). При можливості заміни читач несе грошову відповідальність згідно з „ Правилами користування бібліотеки „ , відшкодовуючи збитки реальної вартості книги , розмір якої визначає комісія по роботі з фондом, яка працює у ЦБС.

6. За втрату, або пошкодження книг неповнолітніми користувачами відповідальність несуть їх батьки, опікуни і т.п.

7. За порушення правил користування бібліотекою користувач може бути тимчасово позбавлений права користування бібліотекою на термін , встановлений адміністрацією.

Чим живемо сьогодні.

Бібліотека дає змогу кожному читачу поповнити свої знання, розширити світогляд . Щомісяця користувачів бібліотеки ознайомлюють з новими надходженнями літератури, періодично поновлюються книжкові виставки, проводяться обговорення книг, бібліографічні огляди, літературні вечори, читацькі конференції, дні інформації і т.д. Популяризуються уроки голосного читання ( для дошкільнят та учнів початкової школи). Регулярно в бібліотеці функціонує виставка художніх робіт творчо обдарованих дітей, зокрема таких наших користувачів, як Наугольник Марії, Калінчук Лілії, Герчаківського Михайла. Щорічно читачі бібліотеки беруть участь Всеукраїнських читацьких конкурсах, займають призові місця на районних турах, обласних. Цьогоріч переможцем обласного конкурсу 2010 року „ У вінок Кобзаря ми вплітаємо майбутнє” став наш читач , учень 8-го класу Ковальчук Роман.

Зараз в бібліотеці започатковується нова програма роботи з батьками: „ Складові родинного тепла”.

До 800- річчя рідного міста, яке незабаром святкуватимемо працюємо над краєзнавчим проектом : „ Краю мій, пишаюсь я тобою!”

Наші скарби.

Фонд бібліотеки налічує 14239 примірників, це галузева і художня література. Досить багато літератури збереглося ще з часів радянського періоду. Теперішні надходження до фонду поступають завдяки кільком програмам: „ Обласна прогр. підтримки книговидання „ , „ Державна прогр. об. дит. бібліотеки” , „ Українська книга”, „ Благодійна допомога дит. бібліотекам”, „Державна програма розвитку української мови”, книги „ВДАР”, місцевий бюджет та інш.

За останні 5 років фонд книгозбірні поповнився: 2005 р.- 277 прим.; 2006 р.- 598 прим.; 2007 р.- 288 прим.; 2008 р.- 184 прим.; 2009 р. -101 прим.

Серед вищевказаних надходжень значна кількість худ. літ. для дошкільнят, учнів початкової і середньої школи , а також програмної літератури для школярів. Поповнився фонд теж серіями дитячих енциклопедій ( для середн. і старш. шкільного віку ). Харківських видавництв : „ Фоліо”, „ Ранок”, „ Веста „ , київського виробництва „Школа” та інших.

На сьогодні у фонді бібліотеки вже є перших 8 томів Енциклопедії сучасної України, виданої інститутом енциклопедичних досліджень НАН України, перших 2 томи Екологічної енциклопедії, видавн. ТОВ (м.Київ), велика ілюстрована енциклопедія України, видавництво „ Махаон – Україна „ ( м.Київ ), перших сім томів повного зібрання творів Т.Г.Шевченка у 12 томах видавництва „ Наукова думка” ( Київ) . Як показує практика, наші читачі віддають перевагу книзі, написаній рідною мовою і тішить те, що саме нові надходження книг, якими доукомплектовується фонд е україномовними. Адже українська мова – душа Української нації! А в душі – сила, і слава, і будучність. Корисні поради користувачеві.

Читання книжок навчає нас розуму, замінюючи нам життєвий досвід ; крім цього воно завжди дає нам високу естетичну насолоду. Тому, читаючи книжки, ніколи не поспішайте; нехай навчання буде серйозніше, а насолода глибша.

- Не можна судити про те, чого не знаєш, тому ніколи не називайте книжку нудною, не прочитавши її до кінця.

- Під час читання жодне незрозуміле слово чи ви вислів не повинні залишатись незрозумілими. Тому завжди працюйте зі словниками.

- Пам”ятайте ім”я автора прочитаної книги, інакше читання на крадіжку.

- Читання – це праця, корисна й приємна. А звичку до всякої праці набувають лише постійними вправами . Тому читайте завжди і всюди , де тільки є до цього можливість, тоді читання стане вашою звичкою, а вона є ознакою висококультурної особистості.

Наші кадри.

Комар Галина Романівна, народилась 27 грудня 1965 року в м.Бібрка, Перемишлянського району . З 1983 року працювала зав.бібліотекою в с.Шпильчино. З 1984 року по 1986 року навчалася у Львівському культосвітньому училищі на заочному відділенні. З 1994 року по переводу перейшла працювати до Бібрської дитячої бібліотеки. Загальний стаж роботи – 27 років. Працює бібліотекарем І категорії на читальному залі.

Дума Оксана Михайлівна, народилась 8 вересня 1966 року у с.Жабокряки ( тепер Квітневе) Жидачівського району, Львівської області. Освіта спеціальна ( музична). Загальний стаж роботи 24 роки. На посаді бібліотекаря ( абонемент) в Бібрській дитячій бібліотеці для дітей з червня 2004 року.

Союз українок

Перший Бібрський осередок «Союзу Українок» створений у 1929 році. Його головою тоді було обрано п.Франку Козакевич. Бібрські союзянки були найбільш активні у справах просвітницьких, проводили та організовували курси куховарства, випічки та художнього вишивання. Велику і важливу акцію провели бібрські союзянки зі збору коштів і зерна для голодуючих у Східній Україні в 1932-1933 роках. Польському уряду багато чого не сподобалось у діях союзянок і вони домоглися арештів їхніх активних членів. А з приходом в Галичину Радянської влади Бібрський осередок був ліквідований. Ця сумна подія припадає на 1939 рік. Але членкині ще мали нагоду виявити вірність високому громадянському обов‘язку й неабияку сміливість. Вони доброчинно працювали в 1941 році, доглядаючи хворих, колишніх полонених у тимчасовому госпіталі на території нинішньої бібрської школи. Всі вони, вісім союзянок, потрапили потім до радянської тюрми.

Та ніякий жорстокий супротив не може зламати і вбити національну ідею. 19 вересня 1991 року відновив свою роботу Бібрський осередок «Союзу Українок». До нього увійшли нові бібрчанки, які живуть з непоборною ідеєю волі і свободи, з великим і вічним словом, у душі і серці ? патріоти України!

22 вересня 1991 року було проведено збори жінок з метою відновлення «Союзу Українок» в місті Бібрка. У відновлений осередок вступило 52 бібрчанки, які обрали координаційну раду з 11 жінок, а саме: Ганни Пушкар, Дарії Яреми, Ірини Бас, Катерини Добромиль, Марії Патецької, Софії Легендзевич, Марії Пришляк, Чеслави Чабан, Ганни Конар, Нелі Чучвари. На цьому зібранні були представниці від Львівського обласного відділу «Союзу Українок» Люба Дудич та Іванна Кварціян. Головою осередку обрано Ганну Пушкар, заступником – Богданну Осипову, секретарем – Марію Патецьку.

Бібрський осередок «Союзу Українок» проводить роботу згідно з вимогами Статуту «Союзу Українок» України. Основною метою діяльності є об’єднання українських жінок для відродження демократичного жіночого руху, спрямування творчих сил на утвердження в суспільстві історичних святинь, національних ідеалів і духовної культури, виховання нової генерації української молоді, здатної будувати правову, демократичну, соборну українську державу. Уся діяльність спрямована на духовне і національне відродження.

Першою значною акцією союзянок було відновлення свята св. Миколая, яке організували у будинку культури «Просвіта». Свято відкрилось виставкою, яку підготували сестри монастиря Пресвятої родини та священики. Діти отримали у подарунок ласощі та подарунки, які організували союзянки за допомогою підприємців міста, а також пекарні і колгоспів – МІПС і ім. Івана Франка. Було вирішено, згідно з українськими традиціями, дітям дарувати «миколайчики». Так як на той час кондитерські фабрики їх не випікали, то вирішили випікати своїми силами. Форму «миколайчика» виготовив мешканець Бібрки Ярослав Кохалик. Протягом двох років було випечено 1067 «миколайчиків», з них 250 подарували дітям, 92 одиноким, а 613 реалізували на суму 613 купонів і здали в касу осередку. Реалізовані кошти використали для одиноких бабусь м. Бібрки.

Союзянки відновили традиційні андріївські вечори і поставили виставу « В Андріїв вечір», з якою побували в навколишніх селах. До Великодніх свят підготували виставу «На леваді, біля церкви», колядували, організовували у «Просвіті» вечори для молоді з кавою і солодощами, а доброчинні внески використовували для одиноких.

Членкині Бібрського осередку «Союзу Українок» взяли на себе обов’язки з догляду за могилами Січових стрільців, воїнів УПА і жертв сталінських репресій, на які виплітають вінки з живих квітів. Збирали пожертви для спорудження надмогильного пам’ятника воїнам УПА. В жовтні 1992 року взяли активну участь у святкуванні 50-х роковин УПА (організували для гостей і учасників святковий обід).

В червні 1992 року допомагали дітям з Придністров’я, які прибули на відпочинок в оздоровчий табір «Дружба» (с. Свірж): збирали одяг, взуття, гроші на харчування. Допомогли охрестити трьох дітей на прохання їхніх вихователів у церкві св. Покрови. Обряд Хрещення здійснив о. Михайло Трач.

У січні 1993 року був створений фонд «Милосердя» з рахунком у державному банку. Перша пожертва надійшла від концерту народної хорової капели міського будинку «Просвіта» у Нових Стрілищах Жидачівського району. Ця сума складала 1346 купонів. На такому ж концерті у Бібрці було зібрано 3391 купон. Вихованці середньої і музичної шкіл міста підготували театралізований концерт «Роде наш красний», що зібрав 8127 купонів. Учні середньої школи поповнили касу «Милосердя» на суму шість тисяч купонів за зібрану макулатуру. За місяць фонд поповнився понад 40 тисячами купонів. До акції «Милосердя» підключились збором грошей трудові колективи: ЛВУМГ, середня школа, бухгалтерія міськради, міська лікарня і окремі громадяни. А за два місяці загальний фонд акції «Милосердя» складав 130 тисяч купонів. Було взято під соціальний захист десять знедолених бібрчан.

Декілька років тому на Різдвяні свята під час зимових канікул бібрські членкині приймали школярів з Євпаторії та студентів з Дніпропетровська. Вони проживали в родинах бібрчан, побували на Богослужіннях, відвідували музеї Львова, старовинний замок с. Свірж. Цій поїздці посприяли сестри монастиря Пресвятої родини.

За участю працівниці військової частини Національної Гвардії, яка була розташована у м. Львові, понад десять років вони збирали для військових паски, писанки, м’ясні вироби, які освячували біля церкви в присутності вояків частини. А також допомагали іншим військовим частинам і ліцею ім. Героїв Крут книжками української патріотичної тематики, для світлиць вишивали рушники, а для ліцею колишня репресована членкиня Розалія Бобечко вишила «Заповіт» Т. Шевченка і Тризуб.

У 2011 році членкині збирали для хворих Львівської психіатричної лікарні великодні пожертви, які кожен охочий міг скласти під час посвяти пасок у церкві Покрови Пресвятої Богородиці.

Сьогодні в Бібрському осередку «Союзу Українок» організовано музичний гурт «Мелос» під керівництвом Надії Добуш, який виступає в «Просвіті» на всіх державних святах: на Зелені свята, першого листопада на могилах Січових Стрільців; 14 жовтня на могилі воїнів УПА; 22 червня біля меморіалу жертвам сталінських репресій. Крім того, союзянки приймають участь в хорових колективах при «Просвіті». Виступали союзянки у військових частинах з патріотичними піснями у Львові і Золочеві. В день святкування пам’яті Героїв Крут в однойменному військовому ліцеї виступали з тематичними піснями. До 100-річчя генерал-хорунжого Р.Шухевича в місцях його перебування (біля села Тучне Перемишлянського району), на хуторі Кулябаби (стик трьох галицьких областей де був один з перших боїв підрозділів ОУН з енкаведистами у лютому 1941 року) виступали з піснями воїнів УПА.

Бібрські союзянки постійно беруть участь у заходах, організованих обласним відділом «Союзу Українок»: свято хліба в Шевченківському гаї у Львові (випікають конкурсний коровай), гаївки в Шевченківському гаї.

Щорічно вони готують дітей на обласний конкурс до Дня Матері «І пісня, і слово, матусю, Тобі», де неодноразово посідали призові місця. Готують діти конкурсні роботи до дня народження Мілени Рудницької і також часто займають призові місця.

Члени Бібрського осередку «Союзу Українок» беруть активну участь у політичному житті громади: працюють на виборах членами комісій, спостерігачами, агітаторами.

Церква Вознесіння

м.Бібрка, вул.У.Кравченко, 7. настоятель о.Ігор Довгулич

Зародження обряду православ'я у Бібрці відбулося з приходом радянської влади. Богослужіння проводились у церкві святої Покрови (нині греко-католицька конфесія). Характерним для цього періоду було те, що надто швидко мінялись священики. Так, з 1947 року по 1990 рік їх було дванадцять.

З 16 вересня 1984 року бібрську парафію прийняв отець Мар'ян Галуйко.

З приходом до влади нових демократичних сил, Бібрську церкву святої Покрови 30 червня 1990 року відновлено в обряді греко-католицькому. Отець Мар'ян залишив церкву і взявся за зведення православного храму.

В 1992 році Бібрською міською радою прийнято рішення про будівництво православного Божого храму. 27 вересня цього ж року отець Мар'ян Галуйко здійснив освячення новопоставленого Хреста на території нової церкви. І вже з весни наступного року вся православна громада взялася за будову храму. З батьками наполегливо працювали діти. Жінки із православної громади щораз збирали нові жертовні приношення на будівництво храму. Вони ходили по багатьох селах і там отримували грошові пожертви. Нелегко було і тим сім'ям, які незважаючи на тяжке матеріальне становище, жертвували свої останні заощадження на будівництво храму.

П'ять років тривала важка, жертовна праця. І накінець, в 1997 році Господь Бог подарував радісний, щасливий день – день, коли парафіяни увійшли в новозбудований Православний храм Київського патріархату.

Але при великій радості прийшов і гіркий смуток. У вересні цього ж року відійшов у вічність перший настоятель і фундатор православної церкви отець Мар'ян.

З належними почестями, при всіх конфесіях міста його захоронено на території новозбудованої церкви. Отець Мар'ян навічно залишився у Бібрці при новому храмі.

У жовтні місяці 1997 року настоятелем Православної церкви назначено отця Ігоря Довгулича. Саме йому випала честь від Всевишнього відслужити перше Богослужіння у новозбудованій церкві.

7 листопада 1999 року церкву було освячено. Ці урочистості провів Митрополит Львівський та Сокальський, Владика Андрій Горак. Православній церкві Київського патріархату надано величне ім'я – святого Вознесіння Господнього.

З того часу православна громада щиро молиться Богу за мир і спокій в державі, за щастя і радість для всіх християн.

Саме з Божої ласки православна громада успішно спорудила гарне проборство.

(уривок із розповіді пороха Ігоря Довгулича із книги Ярополка Царика «Духовні святині Бібрки»)

Молодіжна організація «Відродження»

Молодіжна організація «Відродження» - перша і єдина в даний час у м.Бібрка неприбуткова, неполітична організація. Заснована 10 квітня 2001 року.

кількість представників 27

кількість людей, задіяних у діяльності 50

Голова організації Білецька Анна Іванівна

Організація створена самостійно молодими людьми, не підпорядковується жодній з політичних партій і не має будь-яких надструктур, які можуть впливати на рішення МО «Відродження».

Мета діяльності – сприяння самореалізації молоді, її інтелектуальному, культурному та духовному розвитку.

Основні завдання:

розробка та реалізація регіональних, місцевих молодіжних програм, які спрямовані на покращення соціально-економічного становища молоді, її розвиток;
сприяння розвитку культури, духовності, громадянської освіти, а також підвищенню ролі і місця самоосвіти молоді;
сприяння охороні та збереженню культурної спадщини, пам'яток історії і культури;
підтримка розвитку молодого підприємництва та сприяння створенню нових робочих місць для молоді.

Протягом всіх років діяльності організація проводить турніри та змагання по спорту, організовує концерти, фестивалі, проводить інтелектуальні ігри, такі як «Брейн-Ринг», є учасником різноманітних акцій та заходів.

При молодіжній організації «Відродження» створена баскетбольна команда, яка займала призові місця на змаганнях різних рівнів.

Молодіжна організація «Відродження» є засновником Бібрської газети «Погляд».

КП «Бібрський комунальник»

м.Бібрка, вул.Г.Тарнавського, 22
контора 0263-4-32-81
насосна станція 0263-4-32-46
кількість працівників 25
керівництво в.о. Рожков Олександр Петрович

Види діяльності: водоканалізаційне господарство, благоустрій, будинком управління.

Комунальне підприємство «Бібрський комунальник» створено на підставі рішення Бібрської міської ради №501 від 30 вересня 2009 року. Засновником підприємства є Бібрська міська рада. Підприємство є юридичною особою і здійснює свою діяльність на принципах повного господарського розрахунку, має окремий баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатки, штампи, а також бланки з власними реквізитами. У своїй діяльності підприємство керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями Бібрської міської ради, розпорядженнями Бібрського міського голови, розпорядженнями Перемишлянської райдержадміністрації та Статутом.

Предмет діяльності комунального підприємства «Бібрський комунальник»:

1. Надання послуг по водопостачанню і водовідведенню.

2. Забезпечення належної експлуатації, технічного стану, капітального і поточного ремонту житлового фонду, зовнішнього освітлення.

3. Роботи по санітарній очистці міста, впорядкування вулиць, скверів, догляд за спорудами в місті.

4. Здійснює збір та вивіз твердих побутових відходів.

Народний дім

м.Бібрка, вул. Торгова, 2, інд. 81220
телефон 4-33-52
кількість працівників 9
кількість гуртків народних 4
керівництво
директор Палько Тарас Іванович
народний хор ”Горлиця” Керівник Хомутник Лариса
Народний камерний оркестр керівник Карась Світлана
Народна хорова Капелла ”Бібрчани” керівник Кобель Михайло
Народний ансамбль пісні і музики ”Кладочка” керівник Дікало Іван
Ансамбль вокальний ”Мелос” керівник Надія Добуш
Вокальне тріо керівник Наталія Свіжак
Драматичний гурток керівник Наталія Свіжак
Духовний оркестр керівник Наконечний Михайло
Танцювальний гурток ”Калинова вишиванка” керівник Легендзевич Олена
Вокальний дитячий ансамбль ”Мальви” керівник Сурмач Люся
Любительське об’єднання ”Любителів музики” керівник Кобель Михайло
Заняття з релігії для молоді отець-декан Бібрської УТКЦ Св. Покрови Микола >Коваль

Газета «Бібрські вісті»

2007 року, 12 травня, на теренах міста Бібрка з‘явилась безкоштовна газета «Бібрські вісті». Засновником даного видання є Бібрська Асоціація депутатів першого демократичного скликання. Наклад становить 200 примірників. Редактором газети є Андрій Жуковський, якого у листопаді 2008 змінює Андрій Федущак і, видавши лише один випуск, поступається місцем Андрію Грущику. На початку своєї діяльності «Бібрські вісті» виходять раз на два тижні, але вже за короткий час газета з‘являється не періодично. Своє, досить обмежене коло читачів, вона в основному радує лише перед виборами, висвітлюючи певні політичні сили, та критикуючи інші.

Благодійний Фонд "Здорова Бібрка"

У листопаді 2010 року засновано Благодійний Фонд "Здорова Бібрка", що є недержавною, неприбутковою організацією, головною метою якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах мешканців міста Бібрка та навколишніх сіл.

Президентом фонду є завідувач неврологічним віділенням, лікар-невропатолог вищої кваліфікаційної категорії Бібрської РЛ – Донцова Ірина Євгенівна.

Фонд здійснює свою діяльність на кошти та інші засоби, які отримано у вигляді доброчинних внесків від громадян, підприємств, організацій, різної форми власності і в тому чилі зарубіжних, а також усіх, не заборонених законом видів діяльності.

Фонд має право вступати в безпосереднє співробітництво з національними, зарубіжними та міжнародними благодійними організаціями та організаціями любих форм власності.

Фонд створений з метою проведення багатопланової діяльності , спрямованої на забезпечення якісного рівня життя та гармонійного розвитку бібрчан у першу чергу тих, які мають проблеми зі здоров'ям , а також здійснення інших видів діяльності спрямованої на забезпечення підтримки розвитку охорони здоров'я як у м.Бібрка, так і на територій, що прилягають до неї і мешканці яких обслуговуються Бібрською районною лікарнею. Фонд не ставить за мету та завдання одноразової допомоги окремим фізичним особам для лікування, а створюється для вирішення регіональних проблем покращення охорони здоров'я та надання медичної допомоги згідно затверджених програм.

Предметом та завданнями діяльності фонду є : покращення матеріального забезпечення Бібрської РЛ, зміцнення матеріально-технічної бази, облаштування згідно сучасних вимог та потреб, медичної установи відповідно до світових стандартів:

сприяння та максимальна допомога в придбанні медичної апаратури, медичного обладнання, спеціалізованого транспорту, засобів догляду за хворими, проведенні ремонтних робіт для потреб Бібрської РЛ; сприяння обміну позитивним досвідом між лікарями та медичним персоналом, розвитку медичної та соціальної науки і освіти; сприяння умов для максимально-ефективного лікування хворих розвитку охорони здоров'я, проведення профілактичних заходів, пропагування здорового способу життя , участь у наданні медичної допомоги особам, які у силу фізичних, психічних, матеріальних чи інших особливостей потребують підтримки; проведення іншої благодійної діяльності яка не суперечить чиннному законодавству.

Юридична адреса фонду: 81220, Львівська обл., Перемишлянський р-н, м. Бібрка , вул. 22 січня, буд. 10

e-mail: zdorovabibrka@gmail.com
tel: +38 (067) 704-73-66
Україна
Благодійний фонд
"Здорова Бібрка"
81220 Львівська область,
Перемишлянський район
Місто Бібрка, вул. 22 Cічня, буд 10
Код ЄДРПОУ 36848214
р/рахунок 260093012007
ТВБВ №10013/02 (МФО 325796)
ВАТ Державний ощадний банк України

© 2006-2016 ● Розробка сайтів у Бібрці ● maksymenkot@gmail.com ● +380972611402