Бібрський пост МНС

Перша добровільна пожежна дружина була утворена в Бібрці в 1902 році. Нею керував Йосип Миколайович Коцюмбас. Особовий склад налічував 12 чоловік. Пожежники мали спецодяг, який тримали окремо й надягали лише до гасіння вогню. Мали «на озброєнні» бочку з водою й ручною помпою, встановлену на возі. Черговий пожежник дивився з високої вежі, чи не видно де диму, і коли дим помічав, сурмив у ріжок. На сигнал прибігали всі пожежники, які були поблизу. Своїх коней у них не було, і дружина мала право брати їх у навколишніх господарів. У разі, якби вони коней загнали, держава відшкодовувала власнику збитки. Так було у 1927 році, коли в Бібрці горіло одночасно 7 будівель. Тоді пожежна дружина розміщувалася в будинку, де тепер знаходиться Бібрський відділ міліції.

В 1918 році при частині було створено духовий оркестр. На початку було в ньому 9 чоловік. Керував ним священник Антін Денський. Цей оркестр брав участь у всіх святкових заходах в місті, а також у музичних вечорах.

З 1939 року пожежна дружина стала професійною. Тут працювали 32 пожежники, які формували 4 караули. Частина отримала власну пару коней. Ручну помпу замінили мотопомпою, пост на вежі - телефоном, а сигнальний ріжок – ручною сиреною на горищі. Під час війни пожежна частина продовжувала свою діяльність у складі 24 осіб. Керував нею увесь цей час Володимир Йосипович Зубик.

В 1946 році в пожежній частині з’явився перший автомобіль – «Ренольд», із мотопомпою, встановленою на кузові. А в 1948 році матеріально-технічна база налічувала вже дві пари коней і вантажівку «Форд-8», на яку було встановлено 800-літровий водяний бак. Конюшні збудували там, де тепер знаходиться Бібрська музична школа.

З 1947 по 1978 рік пожежною частиною у Бібрці керували: пп Комар І.І., Закальський Є.А., Смерека М.І., Вус М.Г.

Бібрська пожежна частина не раз здобувала призові місця на обласних змаганнях із пожежно-прикладного спорту. Вісім грамот різних років зберігається в її архіві. Крім того, бібрських пожежників відзначали державними нагородами. Ось іще один яскравий витяг з архівних записів:

«В ніч на 10 липня 1985 року на 3-му поверсі п’ятиповерхового будинку, що знаходився по вул.Ліщинського, 17, виникла пожежа. Черговий караул під керівництвом Є.М.Чабана за кілька хвилин після сигналу прибув на місце події. Разом з розгорнутою розвідкою поверхів була подана драбина до вікна 3-го поверху. Розпочалася евакуація жителів 4-го і 5-го поверхів. При великій концентрації диму і високій температурі без захисних апаратів органів дихання Є.Чабан та його помічник І.Олег піднялись на 5-й поверх, де знайшли непритомну жінку. Евакуювали її в надійне місце. Здавалося, з евакуацією людей закінчено. Та сусіди, що встигли спуститися вниз до навального розповсюдження вогню, сказали, що в квартирі В.М.Ковтуна знаходяться діти. Батьки їх на весіллі. Чабан та Олег вдруге піднімаються на 5-й поверх. Після довгих пошуків дітей не знайшли (вони, як виявилося, були з батьками). Спустившись вниз, вони допомагають евакуюватися з 4-го поверху жителям Д.І.Березі з малою дитиною та М.І.Гавришкевичу. Є.М.Чабан, незважаючи на втому, надає першу допомогу громадянці В.Миськів, в якої не було ознак пульсу. Використовуючи прямий масаж та інші прийоми стимуляції серця, через короткий час вивів громадянку з тяжкого стану. За мужність і відвагу, виявлені при гасінні пожежі, врятуванні людей та соціалістичної власності від вогню, нагородити від імені Президії Верховної Ради УРСР медаллю «За відвагу на пожежі» Чабана Є.М.»

***

Коли вогняна стихія загрожує забрати майно, домівку, а то й життя, люди в містечку кличуть на допомогу: телефонують за номером 101. Їм відповідає Бібрський окремий пост Перемишлянського районного відділу МНС на вул.Т.Шевченка.

Надзвичайні ситуації бувають різні, всі їх зараз не перелічити. Спільне в них одне: треба рятувати людей та майно. У разі стихійного лиха, наприклад, повені – допомагати людям залишити небезпечну зону й ліквідувати наслідки біди. Якщо ураганним вітром пошкоджено електромережі, попередити небезпеку ураження струмом. Якщо це ДТП – кваліфіковано дістати постраждалих з розбитого авто. Звичайно, разом з іншими спеціалізованими службами: міліцією, Перемишлянським РЕМ, КП «Бібрка-сервіс».

У Перемишлянському районі в 2008 році працівниками районної служби МНС врятовано від вогню 7 осіб, в тому числі троє дітей, а також матеріальних цінностей на суму 400 тис.грн.

Бувають, правда, і «мирні» виїзди, не пов’язані з людською бідою. Так, в 1994 році бібрський пост МНС брав участь… у зйомках фільму. Режисерові, що працював в околицях Бібрки, знадобився сніг посеред літа. Біла піна для гасіння вогню чудово його замінила.

Коли ж викликів немає, пост провадить звичні буденні заходи. Це тільки приказка, що, мовляв, пожежники сплять 25 годин на добу. Насправді робоча зміна заповнена різними справами. Поряд із теоретичними заняттями є багато практики, тренувань. Щоп’ятниці проводиться так званий «День рятівника» - в основному тренування швидкісного підйому по драбинах на висоту другого-третього поверху. У цього виду тренувань є спеціальна назва – «пожежно-прикладний спорт». Є й графік нічних пожежно-технічних занять. І заліки хлопці складають регулярно: керівництво на рівні району постійно перевіряє готовність особового складу до оперативного реагування.

Також, за попереднім узгодженням робляться тренувальні виїзди на об’єкти. Для цього обираються «складні» з точки зору пожежної безпеки підприємства: АЗС, деревообробний завод у Великих Глібовичах, бібрське ЛВ УМГ. З якою метою? Під час тренувального гасіння відпрацьовуються найбільш ефективні дії саме для цього об’єкту. Вивчається його внутрішнє облаштування. Щоб у разі реальної небезпеки дії були вже відпрацьовані аж до автоматизму.

Друга важлива складова буденного життя підрозділу – постійний догляд за технікою та інвентарем, перевірки їх справності. Зрозуміло, що у гострий момент вони не можуть не спрацювати. Тож хлопці доглядають-перебирають обладнання до дрібних деталей. Дві машини завжди заправлені: мають достатню кількість бензину і по вінця води для гасіння. У разі виклику на збори залишаються хвилини: машини завжди напоготові, як і люди. А коли машини повертаються, їх не ставлять у бокси, поки не помиють і не повитирають насухо.

Людей працює 12. На зміні одночасно перебуває троє. Якщо вони виїжджають на виклик – на чергування заступає інша зміна. Тобто, пост ніколи не залишається безлюдним.

У працівників добрі умови праці. Та й хлопці самі мають за обов’язок постійно облаштовувати пост. Власними силами зробили ремонт приміщення. Мають тут кухню з газовою плитою, роздягальні, душову, кімнати відпочинку, зали для навчання.

Звичайно, хотілося б іще покращити роботу: приміром, не завадив би диспетчер, та й непогано було б мати більше людей на зміні.

***

Велика Червона Книга Бібрського посту МНС

Велика Червона Книга являє собою грубий манускрипт в плюшевій палітурці. Там із пошаною описані певні етапи життя бібрських пожежників, ілюстровані старими фото. Її сторінки дещо постраждали від рук численних читачів, але дбайливо реставруються. Велика Червона Книга лежить у шафі в кабінеті нинішнього начальника посту. Дякуючи йому вдалося в цю книгу зазирнути. Нижче приведені її найцікавіші сторінки.