Олег Цимбала. Повість "Окрадені"
 | Велика повість про Бібрку, Стрілки та навколишні села періоду між Першою та Другою Світовою війною, а також людей, що проживали тут між 1938 та 1941 роками. Повість про часи початку війни, про репресії, про важку долю простого люду та його визвольну боротьбу. Окремою книжкою була видана в 2001 р. у Львові, ЛДКФ "Атлас". Автор Олег Цимбала (1934-1999) - уродженець Стрілок та великий патріот свого краю.
Всю повість можна прочитати за лінком http://vesna.org.ua/txt/cymbala/okradeni.pdf Нижче приводжу її уривок. |
«...Назви рiдного краю i є той лист iз сивої давнини, який возвiщає нашому сьогоденню про далеке минуле.
Через село Стрiлки ще сьогоднi бiжить дорога до села Курович, але ця назва у Стрiлках мало про що говорить. Тут є свої назви бiльш конкpeтнi, якi потрiбнi для повсякденної працi i люди їх зберiгають у своїй пам'ятi.
Bciм нинi здається, що нiчого дивного нема у тому, що кам'яна дорога протягнулася через село, нiби так повинно бути... Минувши село, вона бiжить: на "Батоги", за ними пересiкає рiчку Бiлий Потiк, звернувши налiво, минає селоСтоки, здiймаючись на пагорб, пересiкає стiцькi поля, дрiмучi лiси, забiгає до Свiржського замку i котиться вниз, щоб знову знятися догори пiд Свiржем, i прямувати до Ушкович, Чорткова, зупинитись у Перемишлянах.
Всього двадцять два кiлометри вiддiляли Бiбрку вiд Перемишлян, а дорога вiд сивої давнини з'єднувала цi мicтa восени, весною та взимку. Тодi вона ставала багатолюдною, рiзноголосою, бо по нiй їздили вci. А влiтку люди знаходили коротшi польовi дороги, якi не так розбивали їх вози. Коли ж негода закривала польовi дороги - кам'яна дорога, як найбiльш надiйна, оживала знову. У роки вiйни..., (а скiльки їх було на протязi вiкiв!) по нiй йшли полки рiзних армiй cвiту, розбиваючи її вщент. Хоч лагодити, як i колись будувати, доводилось селянам i було нелегко. Люди обливалися потом у кам'яних кap'єрах, добуваючи кaмiнь кайлом та молотами. А скiльки їх залишили своє життя У тих кap'єpax! Це i є, напевно, частка цього великого, що залишили предки села Стрiлок.
Дорога, що з'єднала Бiбрку зi Стрiлками, роздiлившись на два напрямки, Стрiлки-Куровичi та Стрiлки-Перемишляни - вказує на торговi артерії давнiх часiв. Шлях iз Бiбрки до Стрiлок виник як шлях, що з'єднував Бiбрку, мале мiстечко князiвського типу, з великим мicтом, княжою столицею 3венигородом. Цей шлях був вiддаленим вiд перших поселенцiв села Стрiлок. Лише пiсля визначення шляху на Бiбрку, була вiдкрита дорога через село Стрiлки як артерiя торгового шляху на Перемишляни.
У львiвських мiських книгах за 1406 piк збереглася найдавнiша згадка про "московську експедицiю" мiсцевих купцiв..., про поїздки торгових людей у складi свит росiйських та польських дипломатiв... Стародавнi торговi шляхи були чiтко визначенi, i нікому не дозволялося їх змiнювати. Наприклад, Пiвнiчним шляхом користувалися купцi, якi везли товари до Росії з Молдавiї i Туреччини через Львiв. Брали участь у транзитi торгiвлi Балкани-Молдавiя-Росiя, купцi Снятина, Коломиї, Рогатина i Бiбрки.
Отже, торговий шлях з Бiбрки йшов через село Стрiлки на Перемишляни, Рогатин, Iвано-Франкiвськ, Польщу та iншi країни Е:вропи, а в iншому напрямку йшов до мicтa 3венигорода, виходячи на Куровичi, Львiв. То був Пiвнiчний шлях.
Люди, будуючи столiттями дорогу, навчилися добувати та обробляти кaмiнь, а вiдтак з'явилися при будiвництвi хат не дерев'янi пiдвалини, а кам'янi, довговiчнi. 3никли окраїни лiсiв "На 3апичиках", "Дубина", "У Kвaсовi", розтягувались усе ширше поля, хати будувалися понад кам'яною дорогою, на якiй люди зустрiчали купцiв з далеких країв. Останнi доносили до села вicтi з Європи, розповiдали про життя свого народу, науку та духовну вipy.»
Лiс, що тікав вiд Бiбрки по Стiнцi до малих Ланок, рiдшав, розпускаючи своє пасмо до сiл Серники, Кам'янки, Любешки. На пiвнiчному сходi лiси обiймали Свiржськi Глiбовичi, округу Перемишлян, а на пiвночi тягнулися до сiл Романів, Пiд'яркiв, Волове. Село Стрiлки споглядало на височенну дерев'яну вежу в романiвських лiсах, що була збудована на початку двадцятого столiття для вимiру площi лiсiв. Вона здiймалася по-велетенськи над просторами лiсiв, як творiння iнженерної думки, i новий орiєнтир для людей, що нiби нагадував їм про початок iнженерного вiку...